Воспроизводства населения и его исторические типы

ПЛАН

1. Закони народонаселення різних суспільно-економічних формацій.

2. Модифікації концепції демографічного переходу та їх зміст.

3. Демографічна рівновага, демографічний гомеостазис, демографічний механізм, демографічні відносини.

4. Історичні типи відтворення населення: архетип, традиційний, сучасний (раціональний).

5. Демографічні революції та їх зміст.

6. Демографічний вибух: причини та наслідки.

7. Демографічне постарішання — об'єктивний, історично зумовлений процес.

8. Поняття режиму відтворення населення. Нетто-коефіцієнт та брутто-коефіцієнт відтворення населення.

9. Розмежування понять типу та режиму відтворення населення.  


ВІДТВОРЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ТА ЙОГО ІСТОРИЧНІ ТИПИ

Процесів відтворення суспільства, постійне  відновлення генерацій людей. Навряд чи сьогодні знайдеться демограф, котрий заперечить це загальноприйняте визначення, закріп. лене в "Демографическом энциклопедическом словаре" і в його другому виданні — "Народонаселение. Энциклопедический словарь". Воно замирює прихильників як біологічної теорії зростання населення, так і соціологічного підходу до вивчення закономірностей відтворення населення. І ті, і ті згідні щодо того, що процеси відновлення генерацій і зростання населення здійснюються у певному порядку, закономірно. Розбіжності у поглядах виявляються в той момент, коли постає питання, де та як шукати ці закономірності

Нагадаємо, що у вітчизняній літературі демографію визначають як науку про закономірності відтворення населення у суспільно-історичній зумовленості цього процесу. Нагадаємо також, що для пояснення зміни типів відтворення вона використовує два теоретичні підходи. Один з них грунтується на системі законів народонаселення різних суспільно-економічних формацій, інший пов'язаний з концепцією демографічного переходу.

"Будь-якому історично особливому способу виробництва, — стверджував К. Маркс, — в дійсності властиві свої особливі, що мають історичний характер, закони народонаселення. Абстрактний закон населення існує тільки для рослин та тварин, доки в цю галузь історично не втручається людина".

У працях К. Маркса був обгрунтований економічний зміст закону народонаселення капіталізму. По суті, він був сформульований як закон економічної зумовленості відтворення робочої сили. Демографічні аспекти цього закону не дістали достатньо повного висвітлення у працях класиків. Ще чимало неясного й у питанні про закономірності розвитку населення докапіталістичних формацій. Цій проблемі присвячена одна-єдина монографія, що належить перу М. С. Авербуха.

Що стосується закону народонаселення соціалізму, то ще у 1960-ті роки д Я. Боярський, один з провідних демографів СРСР, зазначив, що його зміст остаточно не сформульований. Він пояснював недостатню ясність у цьому питанні тим, що історичний досвід життя за соціалістичних умов на той час був дуже невеликий, а прояви демографічного закону населення мають подеколи суперечливий характер.

За двадцять років український демограф В. С. Стешенко напише, що, незважаючи на тривале й широке вивчення закону народонаселення за умов соціалізму, однозначне визначення його суті, змісту, характеру й механізму дії так і не було вироблене. А російський демограф та еколог Е. А. Араб-Огли, узагальнюючи історію пошуку сенсу закону народонаселення за соціалізму, характеризує посталу ситуацію так: "Кожний фахівець, звертаючися до цього питання, вважає своїм обов'язком запропонувати ще одне додаткове, нове формулювання цього закону. Тепер кількість цих формулювань уже перевищила два десятки". А за підрахунками узбецького демографа М. К. Караханова, налічується

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12