Воспроизводства населения и его исторические типы

близько 55 формулювань закону народонаселення соціалізму. На думку В. О. Борисова, їх ще більше — понад 100!

На думку В. С. Стешенко, в період будівництва соціалізму головний закон самовідтворення населення (збережена термінологія автора цієї точки зору) нового суспільства виявляв себе як тенденція і його дія ускладнювалася низкою обставин нацюхвилинного, скороминущого характеру, не адекватних сутності нового ладу; на етапі ж розвиненого соціалізму постали необхідні передумови для його більш широкої дії, а отже, виникла потреба у більш точному його відображенні у теорії. Мабуть, таке бачення перспектив розвитку суспільства розвиненого соціалізму й було спонукальним мотивом для формулювання В. С. Стешенко змісту головного закону самовідтворення народонаселення комуністичної суспільно-економічної формації. Запропоноване нею формулювання має такий вигляд: "демографічний процес за комунізму перебігає у формах, грунтованих на пануванні безпосередньо суспільної, комуністичної праці, участь в якій забезпечує всебічний, гармонійний розвиток людей". Й жодного слова про сам характер відтворення населення, про новий Історичний тип відновлення генерацій людей та його соціальні механізми.

Сьогодні, коли суспільство розвиненого соціалізму завалилося в одну мить, з ми почали переосмислювати свою історію, стає зрозумілим, чому демографам так і не поталанило сформулювати головний закон народонаселення соціалізму. Його просто-таки не існувало, так само як не існувало й саме суспільство розвиненого соціалізму. Ми жили за умов тоталітарного режиму, який грунтувався на ідеології насильства, страху, нетолерантності до інакомислення і який знищив у війні з власним народом мільйони безневинних

людей. Не сумісні із жодним законом ні жертви голодомору 30-х років Україні, ні масові депортації жителів її західних областей у 40-ві роки, й навряд чи сьогодні знайдеться людина, котра пояснить репресії 1937 року як "обставини нацюхвилинного, скороминущого характеру, не адекватні сутності нового ладу". Встановлення справжніх розмірів демографічних утрат, яких зазнав народ України "в буднях великих строек", — одне з першочергових завдань, що постали перед українською демографією.

Отже, пояснення зміни типів відтворення населення, грунтоване на дії законів народонаселення різних суспільно-економічних формацій, сьогодні слід визнати непродуктивним, позаяк самі ці закони потребують переосмислення

Й тому звернімося до іншої теоретичної концепції розвитку населення, пов'язаної з поняттям демографічного переходу. Вона має і прихильників, і опонентів, і предосить слабких місць. Проте пояснювальна сила цієї парадигми перевищує сполучені з нею деякі протиріччя, а у прогностичній площині вона є найбільш плідною.

Концепція демографічного переходу. Існують різні версії стосовно авторства цієї концепції. За твердженням польського демографа Е. Россета, підвалини концепції демографічного переходу були закладені американським демографом Уорреном С. Томпсоном, котрий оприлюднив її 1929 року в статті "Населення", опублікованій в "Американському соціологічному часописі". 1945 року інший американський демограф Френк У. Ноутстайн уперше ввів у науковий обіг термін "демографічний перехід" в одній із своїх наукових праць. Проте "Демографический энциклопедический словарь" віддає пріоритет французькому демографу Адольфу Ландрі. 1934 року була опублікована його монографія "Демографічна революція", в якій дістала оформлення концепція демографічної революції, вперше сформульована ним 1909 року. А. Ландрі ввів у науковий обіг поняття "демографічного типу", поєднавши його з історичним контекстом. Цей термін дістав широке розповсюдження.

У вітчизняній демографічній літературі використовують категорію "історичного типу відтворення населення", яка відображає спільність найважливіших якісних рис відтворення населення за більш-менш однорідних історичних, економічних, соціальних, екологічних та інших умов. Ця

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12