Воспроизводства населения и его исторические типы

населення. До них належать показники режиму народжуваності, описуваного функцією народжуваності f(x), та режиму смертності, описуваного функцією доживання І(х), де х — вік. Узагальненим вираженням цих функцій є відповідно брутто-коефіцієнт відтворення населення R та середня тривалість життя Ео.

Функція народжуваності f(x) та функція доживання І(х) — екзогенні параметри відтворення населення. Вони однозначно визначають його ендогенні параметри — вікову структуру населення С(х), а також мірила зростання чисельності населення — нетто-коефіцієнт відтворення населення ro та істинний коефіцієнт природного приросту r. Обидва ці коефіцієнти характеризують ті самі зміни, співвіднесені з різними одиницями часу: У першому випадку з довжиною генерації Т, у другому — із звичайними Календарними мірилами часу, як правило, роком. Отже, режим відтворення Заселення описують набором екзогенних та ендогенних параметрів, послідовно інтерпретованих у рамках теорії стабільного населення тільки у зв'язку із створенням цієї теорії з'явилася можливість побачити процес відтворення населення як щось цілісне, збагнути притаманні йому внутрішні, кількісні залежності.

У зв'язку з вивченням режиму відтворення населення слід відзначити праці Роберта Рене Кучинського, німецького демографа, котрий емігрував на початку 30-х років у Англію. 1914 року він уперше висловив думку, що для узагальненої оцінки режиму відтворення населення недостатньо маніпулювати нетто-коефіцієнтом, розробленим його вчителем Р. Беком, професором Берлінського університету. Р. Кучинський запропонував новий розрахунковий показник — брутто-коефіцієнт відтворення населення. Спираючися на ідеї Р. Бека, Р. Кучинський широко популяризував коефіцієнти відтворення населення, які дістали згодом строге витлумачення у рамках моделі стабільного населення А

Лоткі. Праці Р. Кучинського показали недостатність відокремленого аналізу народжуваності та смертності й необхідність їх осмислення як аспектів двоєдиного процесу.

Нетто-коефіцієнт Відтворення населення, або чистий коефіцієнт відтворення населення, обчислюють на підставі вікових коефіцієнтів народжуваності та коефіцієнтів доживання, тобто показників, протилежних рівню смертності. Він не залежить від особливостей статево-вікової структури, а є однією з узагальнених характеристик режиму відтворення населення й показує, в якому співвідношенні генерація батьків заміщується генерацією дітей. Нетто-коефіцієнт обчислюють окремо для кожної статі, проте на практиці використовують, як правило, тільки показники відтворення жіночого населення. Отже, нетто-коефіцієнт відтворення населення являє собою кількісне мірило заміщення материнської генерації дочірньою, іншими словами, показує середню кількість дівчат, які народжені жінкою за весь період плідності й які дожили до того віку, в якому була жінка під час народження кожної з цих дівчат. Нетто-коефіцієнт посідає центральне місце в системі коефіцієнтів відтворення населення. 1994 року цей показник в Україні дорівнював 0,709, що свідчить про звужений характер відтворення населення, коли генерація дочок не заміщує генерацію матерів.

Брутто-коефіцієнт відтворення населення, або загальний коефіцієнт відтворення населення, або валовий коефіцієнт відтворення населення, також є однією з узагальнених характеристик режиму відтворення населення й зведеною характеристикою народжуваності. Він показує середню кількість дівчат, яку народила б одна жінка, що прожила до кінця репродуктивного періоду, за збереження впродовж її життя сучасних умов народжуваності У кожному віці. Позаяк брутто-коефіцієнт не враховує смертності дочок до досягнення ними віку матері, то, на відміну від нетто-коефіцієнта відтворення населення, його не можна розглядати як показник реального заміщення материнської генерації дочірньою. Брутто-коефіцієнт відтворення населення в Україні 1994 року становив 0,728.

Розмежування понять типу та режиму відтворення населення. Тип утворення населення тісно пов'язаний з режимом відтворення

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12