Воспроизводства населения и его исторические типы

приклад. Людина поводить себе згідно з культурними нормами. Культура забезпечує умови для функціювання й реалізації механізму саморегулювання розмноження людей. Цей механізм за допомоги культурних норм диктує таку поведінку людських колективів та окремих індивідів, яка впродовж достатньо тривалого часу забезпечує підтримання об'єктивно необхідної рівноваги.

Іноді гомеостатичне регулювання відрізняють від адаптивного. Проте за Доволі широкого розуміння гомеостазису адаптивну поведінку можна розглядати як окремий випадок гомеостатичної. Саме в такому розумінні пропонує А. Г. Вишневський вживати термін "демографічний гомеостазис", використовучи його для позначення властивості населення підтримувати демографічну Рівновагу, в тому числі за рахунок пристосовних реакцій, коли цього вимагають змінювані умови рівноваги.

Сукупність соціально-культурних регуляторів, під впливом яких демографічна поведінка людей забезпечує підтримання демографічної рівноваги, називають демографічним механізмом. І якщо певним етапам людської історії відповідають і певні типи демографічної рівноваги, то, у свою чергу, кожному типу демографічної рівноваги відповідає своя система соціально-культурні регуляторів, свій демографічний механізм.

У своїй єдності типи демографічної рівноваги та демографічного механізм,, визначають історичні типи відтворення населення, адекватні історично-певним економічним, соціальним та культурним умовам життя суспільства. Зміни таких типів А

Г. Вишневський пропонує розглядати як моменту  руху від нижчих форм до вищих. Поза цими історичними формами відтворення населення не існує.

Завершуючи огляд різних точок зору на сутність процесу демографічного переходу, зауважимо, що уявлення про нього як про суспільне зумовлену зміну історичних типів відтворення населення відображає перспективний теоретичний напрямок сучасної демографії. Проте загальновизнана теорія, щ0 пояснювала б конкретні історичні типи соціальне детермінованої демографічної поведінки й, отже, структуру й чинники формування типів відтворення населення, на сьогодні ще не склалася.

Історичні типи відтворення населення. Подібно до того, як відтворення населення не існує поза певними історичними формами, не існує воно й поза постійною взаємодією двох конкретних демографічних процесів: народжуваності та смертності. Відтворення населення — це єдність цих двох процесів. Розвиток цих протилежних за сенсом процесів, за всієї їхньої відносної самостійності, можливий тільки в рамках такої єдності. Й якщо народжуваність та смертність — об'єктивно існуючі процеси, складені з безлічі конкретних демографічних подій — народжень і смертей, відтворення населення виявляє себе завжди як готовий підсумок їх взаємодії.

Саме у народжуваності та смертності знаходять відображення результати взаємодії демографічного процесу з усіма іншими процесами, що перебігають у суспільстві, й тільки через взаємну узгодженість народжуваності та смертності реалізується демографічна рівновага загалом. У ході взаємодії народжуваності та смертності з недемографічними царинами життєдіяльності людей та між собою формуються головні якісні риси й кількісні параметри цих двох процесів, тією, зрозуміло, мірою, якою ці риси й параметри залежать не від біологічних, а від економічних і соціально-культурних чинників. Але оскільки народжуваність і смертність інтегровані у відтворенні населення, то історичні типи цих демографічних процесів визначають у кінцевому підсумку й історичний тип відтворення населення.

Отже, за історичного підходу до типології відтворення населення якісна специфіка його типів виводиться з соціально-економічних умов життя суспільства, які, у свою чергу, визначають об'єктивні передумови досягнення демографічної рівноваги, тобто збалансованості рівнів народжуваності та смертності у відповідності до вимог функціювання суспільства як єдиного цілого, а також демографічних відносин — специфічних соціальних відносин, постають між людьми з приводу створення

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12