Воспроизводства населения и его исторические типы

із сутності самого перевороту, а із специфіки тих історичних умов, за яких він здійснюється в тій чи тій країні. В окремих випадках демографічного вибуху може й не бути. Вибухові темпи зростання населення — явище тимчасове, вони зникають по завершенні демографічної революції, натомість інші її наслідки залишаються з людством назавжди. До них належить демографічне постарішання населення.

Демографічне постарішання. Найбільший внесок у дослідження проблеми демографічного постарішання зробив польський демограф Едвард Россет. В одній із своїх праць він порушив питання про те, якими будуть демографічні відносини у суспільствах по завершенні процесу демографічного переходу. Цей процес Е. Россет умовно поділяє на чотири послідовні фази. Перша — демографічна рівновага примітивного типу (високий рівень народжуваності й такий самий рівень смертності); друга — зниження смертності; третя — зниження народжуваності; четверта — демографічна рівновага сучасного типу (низький рівень народжуваності й такий самий рівень смертності). На думку Е. Россета, за четвертою фазою має настати п'ята, характерна перевищенням смертності над народжуваністю, тобто депопуляція. Таку логіку подій Е. Россет вважав дуже й дуже ймовірною. Довгострокове панування п'ятої фази, стверджує він, загрожує загибеллю націям, ураженим цим процесом.

У процесі переходу до сучасного типу відтворення населення доглибних змін зазнає його вікова структура: частка молодших вікових груп неухильно скорочується, а частка старших збільшується

Цей феномен і називають демографічним постарішанням. Його головною причиною є зниження народжуваності.

Зниження смертності тією мірою, якою воно заторкує молодші вікові групи, протидіє постарішанню. Понад те, позаяк зниження смертності передує зниженню народжуваності й поширюється передусім на дітей, які найчастіше бувають жертвами екзогенної смертності, воно може на ранніх етапах демографічного переходу призвести до омолодження населення. Деяке омолодження може бути також результатом зростання народжуваності ще до початку змін У демографічній поведінці людей. Проте з початком демографічної революції тенденція постарішання населення неминуче виявляється визначальною. Як зауважив Е. Россет, "демографічна революція навстіж відчинила двері розвиткові процесу постарішання Європи".

Постарішання населення — одна з тих необоротних змін, які сполучені з переходом до нового типу відтворення населення. Населення, яке пережило демографічну революцію, ніколи не повернеться до тієї вікової структури, за якої людство жило впродовж усієї своєї історії.

Масштаби демографічного постарішання й необоротність цього процесу недостатньо усвідомлені в суспільстві. Як правило, його оцінюють негативно, а з негативною оцінкою, як правило, пов'язані заклики зупинити цей процес. Слід пам'ятати, проте, що демографічне постарішання — об'єктивний, історично зумовлений процес, його наслідки необоротні, й єдине, що можна й треба зробити, це усвідомити його неминучість та історичний характер і враховувати це у суспільній практиці, зокрема при розробці заходів демографічної політики.

Кількісним мірилом старості є такі співвідношення: кількості осіб віком понад 60 років та всього населення (з розрахунку на 100 чоловік); кількості осіб віком понад 60 років з розрахунку на 100 дорослих; кількості дорослих з розрахунку на одну людину віком понад 60 років; кількості дітей з розрахунку на одну людину віком понад 60 років.

Поняття режиму відтворення населення. Режим відтворення населення — це демографічна категорія, яка позначає сукупність конкретних кількісних характеристик процесу відтворення населення, розглядуваного у фіксований момент часу. Кількісну міру відтворення населення дають показники режиму відтворення

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12