Возникновение государства

зв’язаних між собою напрямах: удоскона­лення знарядь праці та удосконалення способів, прийомів і органі­зації праці.

Соціальна організація первісного суспільства характеризувалася сімейною родовою общиною, якою керували її найбільш авторитетні і досвідчені представники. В основі сімейної общини лежали родинні стосунки, існувала фіксована система поділу праці, розподілу здо­бичі, шлюбно-сімейних відносин.

На більш пізніх стадіях розвитку первісного суспільства виника­ють племена, що об’єднали близькі роди, а потім і союзи племен. Укрупнення суспільних структур було вигідне суспільству: воно до­зволяло ефективніше протистояти силам природи, створювало мож­ливість для спеціалізації управління, дозволяло успішніше відбивати агресію сусідів. Разом з тим укрупнення сприяло швидшому освоєн­ню нових знарядь і прийомів праці.

Однак сама можливість об’єднання вирішально залежала від рів­ня розвитку економіки, від продуктивності праці, що визначали, яку кількість людей могла прогодувати певна територія. Словом, така соціальна організація первісного суспільства забезпечувала гармо­нійну взаємодію людини і природи.

Управління і влада первісного суспільства характеризувались на­ступними ознаками. Усі найважливіші питання вирішувалися загаль­ними зборами. Кожен дорослий мав право брати участь в обгово­ренні й вирішенні будь-якого питання. Для здійснення оперативного управління обирався старійшина — найшанованіший член роду. По­сада ця була не тільки виборною, але й змінюваною: як тільки з’яв­лявся сильніший, розумніший, досвідченіший, він замінював старій­шину. Особливих протиріч при цьому не виникало, оскільки, з одно­го боку, жодна людина не відокремлювала себе (і своїх інтересів) від роду, а з другого — посада старійшини не давала ніяких привілеїв (крім поваги): він працював разом з усіма й одержував свою частку, як і усі. Влада старійшини ґрунтувалася виключно на його автори­теті, повазі до нього інших членів роду.

Плем’я очолювала рада старійшин, що представляли відповідні роди. Рада обирала вождя племені

Ця посада на ранніх етапах сус­пільного розвитку також була змінюваною і не давала привілеїв. Со­юз племен керувався союзом вождів племен, що обирав вождя союзу (іноді двох, один із яких був військовим вождем).

Нормативне регулювання було притаманне і первісному суспільству, яке не може існувати без певного порядку у відносинах. У первісному суспільстві існували своєрідні правила поведінки, які мали звичаєвий характер. Ці правила відображали інтереси всіх членів суспільства, пе­редавались із покоління в покоління і виконувались добровільно, за звичкою. Порушення правил засуджувалось всім суспільством, включа­ючи і примусові заходи (смертну кару або вигнання з роду).

Розвиток первісного суспільства відбувався досить повільно, і ті істотні зміни в економіці, структурі, управлінні та ін. , про які йшло­ся, почалися порівняно недавно. Первісне суспільство багато тися­чоліть практично не змінювалося. Найсуттєвіші зміни починають відбуватися в період неолітичної революції (від неоліт — новий ка­м’яний вік). У цю епоху відбувається якісний переворот у всіх сферах життя людства від привласнюючого до відтворюючого господар­ства, тобто від полювання, рибальства і збирання до землеробства, скотарства і металообробки, керамічного виробництва. Цей перехід зайняв кілька тисячоліть.

10-12 тис. років тому відбулися несприятливі зміни клімату, поча­лося вимирання великої фауни (мамонтів) — основного джерела хар­чування людини в деяких регіонах. Людство відповіло на ці кризові явища переходом до нового способу існування — до відтворюючої економіки.

На етапі переходу до відтворюючої економіки в різних регіонах бу­ли одомашнені рослини і тварини.

1 2 3 4 5 6

Похожие работы