Возникновение и начальное развитие феодального города в Киевской Руси

перетворювались у міські волості. На чолі міських волостей стояв урядовий клас, який складався з двох елементів: озброєних промисловців — тубільних і заморських.

Погляди [В. Й. ] Ключевського в основному прийняв M. M. Покровський, який також вважав міські (городові) волості основними територіальними одиницями, також вважав міста з моменту їх виникнення торговельними і промисловими центрами. Покровський старався уточнити, який характер мала торгівля слов’янства і давньої Русі (дрібна і розбійницька), але, каже він 82, «якщо ми випустимо з уваги сполучення війни, торгівлі і розбою, ми нічого не зрозуміємо в організації давньоруського міста».

Як було вказано, погляду на давньоруське місто як на торговельно-промисловий центр з моменту його виникнення в попередній історіографії в основному ніхто не заперечував. Питання йшло тільки про те, хто вперше організував ці міста. І тут Сергеєвич висунув свій погляд, який знайшов прихильників.

[В. І. ] Сергеєвич 83 вказує, що прихований від очей історика процес виникнення первісних волостей відбувався, треба думати, повільно, але не мирно, а зі зброєю в руках, що міста будувались групами заповзятливих людей, що жителі таких укріплених пунктів при сприятливих умовах могли прагнути розширити свої володіння і з цією метою захоплювати чужі землі і підкоряти собі роздрібнене населення цих земель, що пізніше для збереження цих придбань будували пригороди. Таким чином міста, за Сергеєвичем, будували заповзятливі люди, які він не розкриває, кого треба розуміти під ними. До основних поглядів Сергеєвича на організацію міст і утворення міських волостей приєднався О. Є. Пресняков 84. Але і Пресняков, так само як і Сергеєвич, не ставить питання, що ж являє собою це місто, організоване заповзятливими людьми

Я не помилюсь, сказавши, що під містом давньої Русі вони все-таки розуміли торговельно-промисловий центр. Отже їх критика стосувалась тільки питання про те, хто і як будував міста.

У сучасній історіографії ми знаходимо тільки короткі висловлювання про міста Київської Русі.

Звідси цілком ясна потреба критично оглянути думки про місто в Київській Русі в період виникнення і початкового розвитку феодалізму. Але перед цим треба зробити ряд застережень. Зокрема, треба мати на увазі, що основним матеріалом для розв’язання питання про давньоруські міста повинні бути археологічні дані. Археологічні розкопи, які могли б розкрити характер давньоруських міст, ще тільки початі. «Зайнята. . . обслуговуванням аматорських інтересів, Що тісно переплітались з практичножиттьовими інтересами пануючих класів, археологія не могла піти далі формального речознавства. . . З цієї загальної причини вивчення поселень як пам’ятників, надзвичайно насичених історичним змістом і разом з тим найменш плідних щодо знахідок речей давнього мистецтва, не входило в завдання дореволюційної археології» 85. Проте й наявні археологічні дані не можуть бути використані, бо археологи не могли врятувати найважливіших, вузлових питань історії виникнення і початкового розвитку міста. Отже доводиться задовольнятись звичайним комплектом джерел.

Передусім треба встановити, який зміст вкладався в поняття місто в досліджуваний час. І тут для нас не може бути ніяких сумнівів у тому, що основне значення цього слова — це військове укріплення, фортеця.

Літопис дає вичерпні вказівки щодо цього, повідомляючи про збудування міста Києва: «В лето 6545. Заложи Ярослав город великый, у него

1 2 3 4 5 6 7 8 9