Возникновение и начальное развитие феодального города в Киевской Руси

же града суть Златая врата» (Лавр. ).

Відомо, що існувала особлива професія будівників міст, які називались «городниками». Руська Правда спеціально говорить про винагороду, яку повинен був одержувати «градник» за «городню», очевидно, частину будованого ним укріплення. Нам неважко встановити, хто будував міста в Київській державі в період розвитку феодалізму. Літописи 86 дають нам цілком вичерпні вказівки:

«В лето 6499. Володимир заложи град Белъгород и наруби в нь от инех городов, и много людий сведе во нь; бе бо любя град сь».

Розповідаючи про діяльність Володимира, літопис говорить:

«Нача ставити городы по Десне, и по Востри, по Трубежеви, и по Суле и по Стугне, и поча нарубати муже лучьшие от Словень, и от Кривичь, и от Чюди, и от Вятичь, и от сих насели грады; бе бо рать от Печенег, и бе воюяся c ними и одоляя им» 87.

Розповідаючи про війну з печенігами, яка закінчилась поразкою їх унаслідок піднесення, що охопило військо після перемоги Переяслава над печенізьким богатирем, літопис повідомляє: «Володимер же рад быв, заложи город на броде томь, и нарече и Переяславль» 88.

Літопис розповідає про будування міст і Ярославом: «В лето 6540. Ярослав поча ставити городы по Ръси».

Якось мало звертали уваги на те, чому в Руську Правду була включена постанова про винагороду городникам. Безперечно, це було тому, що городник — княжа людина, представник князівської адміністрації, подібно до вирників, мостовиків тощо.

Все це дає нам цілком певні дані для висновку, що міста будували не купці і не заповзятливі люди, а насамперед князі.

Можливо, що будувались вони не під безпосереднім керівництвом князя, а його посадниками чи воєводами, але, безперечно, з його розпорядження і з його згоди 38 *

Місто не могло існувати без більш-менш сильного гарнізону і, звичайно, цей гарнізон міг поставити тільки князь. Само собою зрозуміло, що тільки князь і, можливо, митрополит міг утримувати цей гарнізон. В міру дробління Русі на князівства підсилюється будівництво міст: міста будують не тільки великі київські князі, а й князі місцеві. Літописи XII ст. досить багато говорять про князівське містобудівництво, особливо в новоколонізованих землях — Суздальській та ін.

Одночасно з будівництвом нових міст відбувається «феодалізація» старих. [В. І. ] Равдонікас 89, між іншим, встановив цікавий факт щодо організації міст у досліджуваний період. Виявляється, що ряд великих міст, які пізніше грали досить велику роль, організуються не на старих городищах великородинного типу і навіть не на городищах X ст. , а кілька кілометрів далі, на новому місці. Це свідчить про те, що ці міста засновувались за іншими організаційними принципами і з іншою метою, ніж міста X ст. Нам здається, що перенесення міст на нове місце визначалось не стільки стратегічними, скільки економіко-політичними міркуваннями. Князі або феодальна верхівка намагались створити в новозбудованому місті центр свого панування над околишньою округою; можливо навіть, що вони будували міста в центрі своїх земельних володінь.

Що ж являло собою місто-укріплення, місто-фортеця? Нам здається, що місто XI —

1 2 3 4 5 6 7 8 9