Возникновение и начальное развитие феодальной монархии

політичну силу в цих містах почала являти замість зниклої урядової знаті вся міська маса, що збиралась на віче. Таким чином всенародне віче головних обласних міст було наступником давньої міської торговельно-промислової аристократії.

Ключевський величезного значення надає спеціальній установі — боярській думі. Склад боярської думи він не вважає однорідним. Він розрізняє боярську думу X і XI ст. В думі X ст. нарівні з князівськими боярами, а після прийняття християнства — з єпископами, брали участь «старці градські», яких Ключевський вважає військово-урядовою старшиною.

З XI ст. урядова рада при князі Київської землі є одностанова, боярська. Значення боярської думи визначалось не тим, що наради з боярами були політичним правом бояр чи обов’язком князя, а практичною зручністю для обох сторін, не умовою обопільної угоди, а засобом для її здійснення.

Ключевський вважає київського князя «військовим сторожем» і «рухомим вотчичем».

Всі ці погляди про політичний устрій Київської Русі були переглянуті О. Є. Пресняковим у «Княжому праві». Пресняков в основному розвинув і в деяких випадках виправив і доповнив схему Сергеєвича. Зокрема, характеризуючи погляди Сергеєвича на походження волостей, Пресняков 4 відзначає, що «по суті ця гіпотетична побудова В. І. Сергеєвича, безперечно, містить ряд дуже цінних вказівок на те, . в якому напрямі треба шукати з’ясування найдавніших моментів руського історичного процесу». Пресняков слідом за Сергеєвичем приходить до висновку, що його дослідження ведуть до визнання за руськими князями найдавнішого історичного часу активнішої, більш творчої ролі, ніж та, яку їм звичайно приписують.

Характерно, що О

Є. Пресняков на початку розділу, присвяченого розглядові громадського становища князя, цитує як безперечне твердження Сергеєвича про значення князівської влади (князь є народна влада).

Ідучи за Сергеєвичем, Пресняков також не визначає існування боярської думи як постійного органу влади, як установи.

Нам здається, що цей огляд підтверджує дану нами раніш загальну характеристику встановлених у домарксистській історіографії поглядів. Доводиться визнати, що дослідники, не бажаючи помічати розвитку феодалізму в Київській Русі XI — XII ст. , не пробували бачити в політичній організації тип ранньої феодальної монархії.

В їх поглядах чорним по білому проходить намагання затушкувати класову феодальну суть влади або перекрутити її. Спостерігається звичайно застосування юридично-догма’ тичного методу в його найгрубших формах (особливо яскраво це виявлене в Сергеєвича, який не бачить ніяких змін у політичному устрої Русі з IX до XVI ст. ).

Розглянемо тепер погляди на політичний устрій давньої Русі M. M. Покровського. Тут насамперед треба відзначити, що ці погляди з часу виходу основної його праці «Русская история c древнейших времен» змінились. Ми вже говорили, що M. M. Покровський недооцінював глибини й широти феодального процесу в Київській Русі і перебільшував роль торговельного капіталу. Можна чекати, що ця загальна концепція його повинна відбитись і на його поглядах на політичну організацію Київської Русі. Так і сталось.

Звернемось насамперед до його поглядів на територіальну структуру Київської держави. Тут можна визнати основним таке його твердження: «Феодальний і республіканський характер давньоруського державного ладу на самих ранніх відомих нам ступенях його розвитку встановлюється цілком певно. Нічого іншого при даній економічній

1 2 3 4 5 6 7 8