Возникновение и начальное развитие феодальной зависимости в Киевской Руси

той факт, що навіть і при цій уривчастості і надзвичайній нечисленності даних виявлене досить велике коло цих обмежень у праві смерда, свідчить про те, що обсяг цих обмежень був глибший і ширший, ніж то можна було б встановити; можна думати, що частина обмежень, які виникли на звичаєвому праві, не могла відбитись у юридичних пам’ятках, що дійшли до нас.

Що становище смердів визначалось густою сіттю різних обмежень у їх праві й дієспроможності, почасти підтверджується звичайним порівнянням їх з холопами: смерди і холопи звичайно стоять поруч як у літописних звістках, так і в юридичних пам’ятках; за договором кн. Володимира з болгарами, останнім заборонялось торгувати зі «смердиною и огневитиной», тобто зі смердами і челяддю; за Руською Правдою за вбивство смерда і холопа встановлюється однакова винагорода; князі вимагають від Ростиславичів видачі смердів і холопів; ростовці з погордою говорили про володимирців: «несть бо свое княжение град Владимир, но пригород есть наш и наши смерды в нем живут и холопы», за договором Новгорода з Казимиром IV забороняється приймати від смердів і холопів скарги на хазяїнів; у договори з сусідніми державами включається умова про видачу втікачів — смердів і холопів.

Як було вказано, ті моменти юридичного становища смердів, які можна було виявити на основі даних, що дійшли до нас, не можна подати як закінчену систему права про смердів, бо в жодному з цих пам’яток ми не знаходимо ні загального формулювання становища смердів, ні розвинутого і досить докладного законодавства про них, як от законодавство про закупів і холопів Руської Правди.