Возникновение и начальное развитие феодальной зависимости в Киевской Руси

Правди.

Але головне не в цьому довільному граматичному тлумаченні і не в бездоказовому припущенні, що копа — це міра грошей і хлібних продуктів, а в тому, що Аргунов при аналізі слова купа обминув другу згадку про неї в статті, в якій купу не можна розуміти як натуральну данину, як іздольщину, стягувану паном з закупа. Якраз у цій статті вичерпно говориться, що купа належала закупові, купа не панова, а закупова: «Аже господин переобидить закоупа, а оувидить (оувередить) купу его или отарицю, то ему все воротити».

Аргунов, прекрасно розуміючи, що ця стаття кладе край його спробам витлумачити купу як натуральну данину, виплачувану закупом панові, бо ясно, що пан не буде шкодити своїй данині, цілком обминув це надзвичайно важливе для з’ясування питання про купу місце Руської Правди. Правда, є один список, де про купу не згадується, саме список Синодальний, де текст статті читається: «Аже госпо-. дин переобидить закоупа а оуведить враждоу его или отарицю». Але Аргунов, знаючи, що всі інші списки говорять про пошкодження копи або ціни, не пробував довести, що текст статті за Синодальним списком відбиває початковий текст. Він просто обминув факт другої згадки про купу, яка рішуче паралізує всі його припущення про те, що купу платить закуп панові.

Таким чином, думка Аргунова про суть купи відпадає, і разом з нею відпадає й думка Б. Д. Грекова, бо й він, визнаючи купу рентою, також повинен виходити з припущення, що купу платить панові закуп

Перейдемо тепер до розгляду другого погляду, а саме, що купа — це заробітна плата, видавана паном закупові вперед.

Цей погляд, найповніше висловлений Сергеевичем, спирається на одне місце з статті Руської Правди, де в багатьох списках закуп називається наймитом.

Але треба мати на увазі, що в 26 списках говориться не про наймита, а про закупа. Значить, треба довести, що згадка про наймита справді була в початковому тексті. Отже доводи Сергеєвича ще не є вичерпні, коли вони спираються тільки на той факт, що про наймита згадується в більшості списків. Статистичний метод при відтворенні списків можна застосовувати дуже обережно. Припустимо, що Сергеєвич має рацію, що наймит справді був згаданий у початковому тексті, але все-таки ми не можемо приєднатися до його погляду, що закуп — найманий робітник.

Нижче ми докладніше скажемо про найманих робітників, наймитів у досліджувану епоху, але й тут треба відзначити, що слово наймання (отже й найми) вживалось у двох різних значеннях — 1) у значенні наймання і 2) в значенні стягання процентів, так званої лихви. Наймит у цьому останньому розумінні — це людина, яка платить лихву, людина закабалена. Оскільки, як ми бачимо, закуп якраз був у становищі закабаленої людини, він і міг бути названий наймитом у даній статті, яку можна тлумачити так, якщо пан продасть закупа в повне холопство, то закабалений звільняється від виплати боргу. Вживання слова наймит у цьому значенні ніяк не можна вважати випадковим — воно дуже доречне.

Що закуп не найманий робітник, не наймит саме в цьому розумінні слова — це доводить виданий

<< 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 >>