Возникновение и оформление класса феодалов и феодально-зависимого крестьянства

План

1. Виникнення класу феодалів

2.  Розклад дружини

3. Розвиток боярського васалітету і під васалітету

4. Виникнення міністеріалітету

5. Виникнення і початковий розвиток бенефіціальної і ленної системи

6. Виникнення класу феодально-залежного селянства 


1. Виникнення класу феодалів

В міру того, як виникає і розвивається феодальний спосіб виробництва, виникають і оформлюються клас феодалів і клас феодально-залежного селянства. Подібно до того, як різноманітні були шляхи й способи встановлення феодальної залежності, так само різноманітні і джерела виникнення цих класів. Ми знаємо, що великими землевласниками стають общинники, які захоплюють землю своїх сусідів і перетворюють їх у робочу силу в своїх володіннях 40*, князі, князівські дружинники і міські люди. Загальний хід розвитку й оформлення класу феодалів характеризується такими основними моментами: 1) об’єднанням усіх цих великих землевласників в один клас, 2) поступовим втяганням їх у відносини васалітету і міністеріалітету 41 *, 3) поступовим правовим оформленням класу, закріпленням за ним особливих привілеїв.

В міру того, як оформлюється клас феодалів, йому присвоюється особлива назва — бояри 42*. Літопис, описуючи битву 1221 р. , прекрасно відбиває в загальних рисах розпад тодішнього суспільства на три основні групи: «боярин боярина пленивше, смерд — смерда, град — града» 1.

Свого часу в домарксистській літературі панував погляд, що боярство виникло тільки всередині дружини

Спроби деяких істориків заперечити цю думку, висунувши теорію так званих земських бояр, у літературі успіху не мали. M. M. Покровський, розкривши класове коріння пануючого погляду, рішуче взяв під захист погляд про те, що бояри — це великі землевласники, що велике землевласництво — це необхідна умова для того, щоб стати боярином. Але було б явним перебільшенням уважати, що князівські дружинники не могли стати великими землевласниками, феодалами, словом, боярами. Безперечно, в Київській державі князівська дружина, як і в давніх германців, в основному складалась з місцевої знаті, але безперечно також, що в дружині могли бути представники різних соціальних груп, а в складі так званої молодшої дружини — і невільні люди. Звичайно, ці неземлевласницькі елементи, часто вихідці з інших країн (угри, торки та ін. ), висунувшись на службі в князя, могли так само осісти на землю і скоріше, ніж хто інший, перетворитись у великих землевласників, феодалів і бояр.

Але все це не може підірвати цілком правильного погляду, з такою силою висловленого M. M. Покровським, на походження боярства головним чином з великих землевласників, що не належали до дружинної організації. В усякому разі, з XI ст, ми маємо відомості, які цілком ясно вказують, що е князівські бояри і бояри взагалі, як говорили в домарксистській історіографії — «земські» бояри. Після поразки, завданої Ярославові об’єднаними силами Святополка і Болеслава, Ярослав «убежи c 4-ми мужи Новгороду», тобто втративши всю свою дружину, отже й своїх бояр. Але літопис розповідає, що «Новгородци расекоша лодье Ярославле рекуще: «хочем ся и еще бити c Болеславом и c Святополком». Начаша скот собирати от мужа по 4

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Похожие работы