Возникновение и оформление класса феодалов и феодально-зависимого крестьянства

сталися великі зміни і в молодшій дружині. Справа в тому, що в добу розквіту дружинного союзу молодша дружина була справді віковою групою, молодші дружинники були дітьми дружинників старших — бояр і основного контингенту дружини княжих мужів. Молодші дружинники, як це особливо виявляється при вивченні германських дружинних відносин, вступали в дружину для того, щоб дістати відповідне виховання. Звідси, як тільки намітились відхід основних контингентів князівської дружини і поступове перетворення їх у князівських васалів, само собою зрозуміло, з князівської гридниці пішли за своїми батьками і їх діти — отроки, дітські та ін.

Як же став поповнюватись склад молодшої дружини? Нам здається, що на дрібні адміністративні посади, які раніш займали молодші дружинники, почали призначати боярських дружинників, що не встигли завести собі землю, міських людей. Але головний контингент, з якого поповнюється склад двірських службовців, це були раби, холопи.

Руська Правда містить цілий реєстр осіб, які є двірськими слугами князя: вогнищани (вогнищні тіуни), конюші тіуни, князівські тіуни, князівські отроки, сільські тіуни, «кормильці» і «кормильниці», мельники, гриді, дітські.

А що значна маса двірських службовців складалась з князівських холопів, то служба їх не мала того добровільного характеру, як служба боярства — васалітет.

З другого боку, всяка двірська людина різнилась від бояр-васалів тим, що мала певну посаду і виконувала чітко визначені функції. Їх служба була регулярною і повсякденною. Посади ці були різноманітні, як різноманітні були галузі князівського господарства й управління. В пам’ятках XII — XIII ст. відзначається, що найтиповішими для двірських людей були посади тіунів, ключників, мечників

В міру ускладнення князівського господарства і двірської служби починає рости значення князівських двірських слуг. Придворні посади поступово починають перетворюватись у двірські чини, а слуги, які займали ці посади, почали підноситись до ступеня найбільш шановитих бояр. Так, ми знаємо, що з тіуна вогнищного виник особливий двірський чин — двірського чи дворецького, з тіуна конюшого — чин конюшого. Поступово з’являються чини печатників, стольників, скарбників, мечоносців та ін. , про функції яких ми будемо говорити в розділі, присвяченому вивченню адміністративної системи Київської держави.

Поступово верхівка міністеріалітету зростається з верхівкою боярства-васалітету, так би мовити обоярюється.

Але все-таки основний контингент князівських міністеріалів утворює особливу групу, яка дістала спеціальну назву, принаймні в Новгородській і Суздальській землях, — а саме дворян. Ця назва вперше зустрічається в оповіданні літописця 10 про події після вбивства кн. Андрія Боголюбського: «горожане же Боголюбскыи и дворяне разграбиша дом княж, и делатели, иже бяху пришли к делу, злато и сребро, порты же и паволоки и именье, ем’уже не бе числа».

Джерела, правда пізнішого часу (XIII ст. ), з певністю протиставляють бояр дворянам. У договірній грамоті Новгорода з князем тверським Ярославом Ярославичем говориться 11; «А из Бежиць, княже, людий не выводити в свою землю, ни из иной волости Новгородьськой, ни грамот им даяти, ни закладников принимати, ни княгыни твоей, ни бояром твоим, ни дворяном твоим, ни смерда, ни купчины».

Але, хоч дворяни і бояри протиставляються як дві різні службові групи, їх не можна

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Похожие работы