Возникновение языков

і людей, не могла бути подолана відразу. Між ними існували проміжні етапи. Кількісне зростання можливостей інформування чергувалося з їх якісними стрибками. Саме вони надавали можливість подальшого еволюційного розвитку спілкування, починаючи черговий етап перетворення інформування системою сигналів тварин у лінгвоінформування людського суспільства.

До нас не дійшли ні живі, ні мертві мови, які хоч щось зберегли від цих проміжних етапів. Але мінялись не тільки етапи. Мінялись і темпи розвитку мов. Від еволюційних темпів, де рахунок ведеться на мільйони років, мови досягли сучасних темпів розвитку, при яких вони істотно змінюються за життя однієї людини.

Порівняймо сучасний словниковий запас мов і граматик з тими, що були тільки сторіччя тому. Якщо правопис протягом довгого часу не міняється, як, наприклад, англійський, то він у більшій чи меншій мірі перестає відповідати мовленню. У наведеному прикладі зберігається архаїчна форма запису слів, але вимова цих слів все одно змінюється. Внаслідок цього, у таких мовах існує дві граматики: архаїчна, застигла, мертва, що відбиває стан мовлення у якийсь давній проміжок часу, і використовується при запису, і сучасна, мінлива, жива, яка вживається при мовленні.

Отже, еволюцію мови неможливо зупинити. Вона існує у всіх мовах і прискорюється з часом. Ця властивість просліджується і у минулі часи. Шлях від одного етапу мовного розвитку до другого мусив вимагати все менше часу. Але які вони були, ці етапи і що викликало їх виникнення?

Пристосування наших віддалених предків до життя на деревах створило передумови їх подальшої еволюції до виду homo sapiens

Це заміна лапи долонею, яка здатна утримувати предмети і виконувати складні і різноманіті рухи [7, 12]. Це і пристосованість до знаходження у вертикальному положенні протягом довгого часу [7]. Але насамперед сюди слід віднести біологічні передумови розвитку їх системи сигналів у мови. Це "надзвичайно високий розвиток деяких відділів сигнальної системи, особливо тих відділів головного мозку, від яких залежить розумна поведінка і здатність м`язів до спритних та витончених дій" [7]. Сюди, напевне, слід віднести і мавпування [12]. Нарешті, зміна середовища існування [13], яка, безумовно, мусила істотно відбитися на їх сигнальній системі, і покласти початок подальшій еволюції первісної істоти та її системи інформування. Але ніяких конкретних вірогідних етапів цієї еволюції у лінгвоінформування досі встановити не вдалося.

Промінь світла на історію виникнення природних мов кинули роботи по лінгвоінформуванню [8, 9, 11]. Одним з перших результатів дослідження лінгвоінформування було встановлення факту, що розпізнавання будь-яких мов неодмінно проходить етап перетворення до обмеженої мови Діка [9, 14]. Адже дерево розбирання синтаксичного аналізу завжди може бути записано у дужковій формі [15]. Мови Діка істотно простіша сучасних мов саме тим, що їх структура задана явно, дужками.

Природні мови використовують дужки у виключних випадках. Але вони широко застосовуються у математичних записах та алгоритмічних мовах, які рясніють ієрархіями самих різноманітних дужок. Закриваюча дужка явно вказує місце закінчення області дії відкриваючої. Поодинокі символи природних мов також мають власну область дії у ланцюжку терміналів [9]. Під час синтаксичного аналізу вона встановлюється по контексту [9, 16]. Це можливо тому, що у природних мовах області дії майже всіх символів встановлюються правилами мови. У

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Похожие работы