Возникновение законов и права в Индии и Китае

викрадення майна від грабежу, чиненого в присутності потерпілого і з насильством, застосовуваним до нього. Міри, застосовувані до злодія залежали від того, чи був він затриманий на місці злочину чи ні, зроблена крадіжка удень чи уночі. Пійманого з краденим і зі злодійським інструментом Закони наказують страчувати не коливаючись. Злодіїв, що роблять крадіжку вночі паную випливає, відрубавши обидві руки, посадити на кіл. При першій крадіжці відрізали два пальці, при другий - руку і ногу, при третій - страта. Покарання несли також особи, що бачили крадіжку, але не повідомили про неї, приховувач злодія ніс таке ж покарання, як якби він сам украв.

Закони Ману засуджували всяке насильство, зроблене над особистістю, і вважали ґвалтівника гіршим лиходієм, чим ругателя, злодія й вдарившого ціпком, до насильства відносилося й убивство, і тілесні ушкодження. Навмисне убивство спричиняло страту. Убивство при захисті себе, охороні жертовних дарунків, захисту жінок і брахмана (необхідна оборона) не каралося.

Політична та правова думка давньої Індії.

Політичні та правові ідеї стародавньої Індії знаходять своє закріплення вже в найдавніших літературних пам'ятках, релігійних книгах аріїв ("Веди" — "священне знання" кінця ІІ тисячоліття до н. е. ); священних книгах брахманізму, до яких належать "Рігведа" — перший і найстаріший збірник, — "Самаведа", "Яджурведа" та "Атхарваведа"; пізніших релігійно-філософських творах "Упанішади"; в поетичних епопеях "Махабхарата" і "Рамаяна"; а особливо, в юридичних збірниках, які являють собою, в значній своїй частині, не стільки пам'ятники законодавства і запис звичаєвого права, скільки релігійно-філософські і політичні трактати. З огляду на це, особливо цікавий збірник, відомий під назвою "Закони Ману", який відноситься до ІІІ ст. до н. е. В цьому документі, який, очевидно, мусів відповідати кастовому устроєві давньоіндійського суспільства, міститься ряд цікавих ідей щодо права, закону та їхньої ролі не тільки у суспільстві, але й в людському бутті. "Вчинене беззаконня ніколи не залишається без наслідків для того, хто його вчинив". Тут також підкреслюється роль та суть покарання: "Покарання є правитель, це — керівник, воно служить запорукою дотримання закону

. . Тільки покарання править всіма істотами. . . мудрі вважають покарання тотожним до закону".

Ряд політичних проблем піднято також у трактаті "Артхашастра" ("Книга про користі"), автором якого вважають Каутілью, державного діяча VI–III ст. ст. до н. е. В цьому трактаті містяться поради цареві стосовно організації адміністрації та суду, законодавства й управління, зовнішньої та внутрішньої політики.

Згідно з "Книгою Ману" і висловлюваннями Каутільї, державу визначає сім елементів: цар, міністри, територія, столиця, державна казна, військо і міжнародні союзники. Зародження державної організації пов'язується із занепадом моральності серед людей, оскільки існували часи, коли люди підлягали тільки законам і коли не було ніякої влади. І власне влада "запевняє мирне існування як філософії, так і святим Ведам, а також економічному життю. . . Оскільки там, де немає влади, сильний пожирає слабшого". В "Архашастрі" підкреслено, що влада є найважливішим елементом, без якого суспільство не могло б існувати. "Влада оберігає сонного, панує над всіма істотами, охороняє їх, стоїть на сторожі загального порядку". Фактично доктрина доходить до самої суті державної влади і права: "Цар спирається на фінанси і примус; примус — на фінанси; на примус спирається право; врешті, на право

1 2 3 4 5 6

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные