Впечатление о романе М.А. Булгакова «Мастер и Маргарита»

роману Булгакова з’являються люди, доля яких була покалічена тим страшним часом, коли щирому таланту важко було пробитися, як це відбулося з Майстром. Повітря тридцятих років, атмосфера страху звичайно ж була присутня на сторінках роману, викликаючи обтяжуюче враження.

Особливо вражає сцена в театрі, коли Воланд розкидає купюри (природно, фальшиві) і «переодягає» глядачів. Це вже не люди, а якась подоба людей, які, втративши людську особу, забувши про усім на світі, вистачають тремтячими руками ці асигнації.

Залишається тільки шкодувати, що не найшлося іншої сили, крім Воланда і його зграї, що могла б протистояти всьому тому темному, злому, що було і є, на жаль, у цьому світі.

Уперше зустрічаючись із Майстром, ми разом з поетом Іваном Бездомним відзначаємо його неспокійні очі – свідчення якоїсь тривоги в душі, драми життя. Майстер – людина, яка відчуває чужий біль, здатна творити й мислити нестандартно, але у відповідності з офіційною думкою. Але світ, куди представляє своє дітище письменник, служить не істині, а владі. Неможливо забути, як Майстер – жертва доносу – приходить до вікон підвальчика, де грає патефон. Приходить у пальто з обірваними ґудзиками й з небажанням жити й писати. Ми знаємо, що ґудзика зрізали при арешті, тому легко можемо пояснити собі щиросердечний стан героя.

Булгаков мав занадто багато підстав сумніватися в тім, що всі люди добрі, як уважав Ієшуа. Страшне зло принесли Майстрові Алоізій Могарич і критик Латунський. І Маргарита виявилася в романі поганою християнкою, тому що мстила за зло, щоправда, по – жіночому: побила скло й розгромила квартиру критика. І все-таки милосердя для Булгакова вище помсти. Маргарита громить квартиру Латунського, але відкидає речення Воланда його знищити. Фантастичний поворот справи дозволяє авторові розгорнути перед нами цілу галерею досить непривабливих персонажів. Сатана Воланд карає за безвір’я, бездуховність, безпринципність, але в той же час повертає за допомогою своєї свити порядність, чесність і жорстоко карає зло й неправду.

Так, світ важкий і часом твердий

Так само нелегко складається й життя Майстра. Не заслужив він і світла, а тільки спокій у світі тіней. Він не пішов, подібно Ієшуа, на Голгофу за свою істину. Не зумівши побороти це багатолике зло в навколишнім його житті, воно спалює своє улюблене дітище. Але, на щастя, «рукописи не горять». На землі в Майстра залишився учень, що прозрів Іван Понирєв, що був Бездомний; на землі залишився роман, якому призначене довге життя. Теперішнє мистецтво безсмертне, все сильно.

А любов? Хіба це не всепоглинаюче почуття? Тим, хто зневірився в любові, Булгаков вселяє надію. Маргарита заслужила вічну любов. Вона готова на угоду з Воландом і стає відьмою заради любові й вірності Майстрові. «Я гину через любов. Ах, право, дияволові б я заклала душу, щоб довідатися, живий чи Майстер ні», – говорить Маргарита. Вибір її шляху самостійний і усвідомлений.

Чому роман названий «Майстер і Маргарита»? Булгаков уважав, що творчість, справа, любов – основа людського буття. Головні герої добутку є виразниками цих переконань автора. Майстер – творець, людина із чистою душею, шанувальник краси, він не мислить свого життя без сьогодення справи. Любов перетворила Маргариту, дала їй силу й мужність на здійснення подвигу самопожертви.

І Булгаков разом зі своїми улюбленими персонажами затверджує віру серед безвір’я, справа серед безділля, любов серед байдужості. Якби зараз з’явилася ця

1 2 3