Вступление в юридической науки

концепцій та доктрин;

c) предметом теорії є держава і право як загально-соціальні явища;

d) теоретичні положення усвідомлюються суб’єктами, що одночасно є суб’єктами суспільних відносин;

e) теорія вивчає державу і право як політичні категорії, що належать до політичної сфери суспільства;

f) теорія розробляє категорії, що мають методологічне значення як для юридичної науки, так і для інших суспільних наук;

g) теорія забезпечує сутність юридичної науки як різновиду суспільних наук.

Особливості ТДіП як різновиду наук визначаються наступним:

  1. Від технічних наук теорію відрізняє вивчення держави і права саме як суспільних категорій, що забезпечує певну системність та єдність суспільства.
  2. Від природничих наук теорію відрізняє вивчення держави і права не як засобів об’єднання живої природи, а як політичних явищ, що забезпечують взаємодію людей.
  3. Від інших суспільних наук теорію відрізняє її політико-правовий характер, оскільки держава і право вивчаються як категорії, що належать до політико-правової сфери суспільства, яка забезпечує певну обов’язковість державних рішень.
  4. Від інших юридичних наук теорію відрізняє вивчення загальних закономірностей держави і права, а також забезпечення єдності юридичних наук в процесі реалізації методологічної та інтеграційної функцій.

Місце теорії в системі юридичних наук характеризується визначенням її співвідношення з іншими науками та характеристикою її значення.

Теорія та інші юридичні науки

1. Теорія є вступною дисципліною, що забезпечує формування основи юридичних знань

2. Теорія є науковою дисципліною, що визначає закономірності, які розвиваються та конкретизуються іншими юридичними науками.

3. Теорія є методологічною наукою, що забезпечує єдину методологічну основу для інших юридичних наук.

4. Теорія є інтеграційною наукою, що забезпечує процес обміну знань та інформації між іншими юридичними науками, а також юридичними та суспільними науками.

Значення ТДіП:

1)     забезпечує єдине розуміння державно-правових явищ;

2)     забезпечує зв’язок між юридичними науками;

3)     визначає шляхи вдосконалення держави і права;

4)     забезпечує процес формування професійних знань юриста;

5)     визначає тенденції розвитку законодавства;

6)  сприяє правовому вихованню населення з метою стимулювання правомірної поведінки суб’єктів;

7)     забезпечує науково обґрунтовані механізми реалізації прав людини;

8)     забезпечує порівняльне вивчення державно-правових інститутів з метою визначення позитивного досвіду;

9)   забезпечує вироблення нових знань, що конкретизуються іншими науками та використовуються практикою;

10)  визначає найбільш оптимальні шляхи взаємодії суспільства, держави, права та особи.

Таким чином, ТДіП є практично-прикладною наукою, що забезпечує наявність системи теоретичних знань, які не є самоціллю, а реалізується іншими юридичними науками та практикою.

1 2 3 4 5