Введение в правовой статистики - предмет, метод, задачи

План

1. Загальне поняття статистики.  

2. Предмет і метод статистичної науки.  

3. Предмет, цілі і завдання правової статистики.  

4. Галузі правової статистики.  

5. Статистичний апарат у судових і правоохоронних органах.  

Список використаної літератури.  


1. Загальне поняття статистики

Термін “статистика” походить від латинського слова status, що означає стан, становище і був уведений як науковий термін у 1749 р. німецьким ученим П. Ахенвалем, який уперше почав читати нову ди­сципліну “Статистика” у Марбурзькому університеті. Нині статисти­кою називають:

1) сукупність числових показників, що характеризують суспільні явища і процеси (чисельність населення країни, кількість виробле­ної продукції, обсяг товарообігу, кількість зареєстрованих зло­чинів та ін. );

2) діяльність людей із збирання та узагальнення даних про різно­манітні явища і процеси громадського життя (заповнення статис­тичних карток на кримінальну справу, на підсудного, на цивіль­ну справу, на виконавче впровадження, журналів обліку тощо);

3) самостійну науку, яка має свій предмет дослідження і методи його вивчення.

Між статистикою як наукою і статистичною практикою існує тіс­ний зв’язок. Будь-яка статистична діяльність — це науково організо­вана робота. Тому статистична практика керується наукою, а стати­стична наука спирається на практику, узагальнюючи досвід практич­ної роботи, дістаючи з цього нові ідеї.

Для того, щоб усвідомити, як виникли ці значення терміна “стати­стика”, і для розуміння еволюції статистичних методів потрібно було б ознайомитися з історією виникнення статистики.

Статистика — практична діяльність людей із збирання та оброб­ки інформації — виникла з утворенням держави як господарський облік. Слово “статистика” спочатку вживалось і перекладалось як “державознавство”

Щоб керувати державою, потрібна була ін­формація про кількість населення, склад земель, майновий стан насе­лення, чисельність чоловіків, придатних до військової справи, та ін. У стародавні часи в країнах склались розвинені системи державного й адміністративного обліку. Як свідчить історія, починаючи з 435 р. до н. е. у Римі кожні п’ять років проводився перепис населення, де були дані про майновий стан жителів, поділених на соціальні групи.

У Стародавньому Китаї, починаючи приблизно з 2300 р. до н. е. , проводились переписи населення, земель, торгівлі, ремесел. У Єгипті орієнтовно з 2200 р. до н. е. був уведений поточний облік населення. Епоха Відродження змінила характер господарського обліку. Крім державного, з’явився облік з ініціативи банкірів, торговців, власни­ків майстерень.

У цей час (1495 р. ) заклались основи бухгалтерського обліку. Роз­виток бухгалтерського обліку і первинної реєстрації фактів, накопи­чування масових даних про суспільні явища, необхідність їх узагаль­нення, розвиток таких фундаментальних наук, як математика, філо­софія, зумовили виникнення статистики як науки.

3 розвитком суспільного поділу праці, обміну, виникненням міст, розвитком промисловості, посиленням централізованої влади в мас­штабі країни змінюється характер та зміст статистичних робіт. Ста­тистика значно розширює коло об’єктів вивчення, виникають стати­стичні органи, що займаються збиранням, обробкою статистичних даних з різноманітних питань життя суспільства.

Історія розвитку статистики довга, багатогранна, цікава.

Першими статистиками, творцями статистики як науки вважа­ються англійські “політичні арифметики” Дж. Граунд і

1 2 3 4 5