Выбор и формулировка темы - важный этап научного исследования

Вибір та формулювання теми - важливий етап наукового дослідження       

 

Важливими складовими, що забезпечують ефективність про­ведення будь-якого наукового дослідження, є чітке формулюван­ня його теми, мети та задач виконання. Можливою послідовністю, що може бути рекомендована у процесі оформлення загальної ха­рактеристики наукового дослідження, є послідовність дій, яка пропонується нижче, у цьому параграфі.

На початковому етапі, шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукової за­дачі) обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва. Висвітлен­ня актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне — сутність проблеми або наукового завдання.

Далі, необхідно коротко викласти зв'язок вибраного на­прямку досліджень з планами організації, де виконана робота, а також з галузевими та (або) державними планами та програма­ми. Важливо зазначити номер державної реєстрації науково-дослідної роботи. Цей номер є базовим для підготовки та подан­ня до друку (доповіді) результатів проведеної наукової роботи. Особливу увагу заслуговує визначення ролі автора роботи у про­цесі її виконання. У науковій роботі обов'язково формулюють Мету роботи, а також задачі, які необхідно вирішити для досяг­нення поставленої мети. Мета та задачі формулюються ла­конічно, без зайвих слів. Наприклад, не слід формулювати мету як "Дослідження. . . ", "Вивчення. . . ", тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету

Об'єкт дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обирається для вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.

Об'єкт і предмет дослідження, як категорії наукового проце­су, співвідносяться між собою, як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага дисертанта, оскільки предмет дослідження визначає тему дисертаційної праці, яка визна­чається на титульному аркуші як її назва.

У кожній науковій роботі обов'язково необхідно навести перелік використаних методів дослідження для досягнення по­ставленої мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджу­валось тим чи іншим методом. Це дасть змогу переконатися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Наукова новизна одержаних результатів визначається ко­роткою анотацією нових наукових положень (рішень), запропо­нованих автором роботи особисто. Необхідно показати відмін­ність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало по­дальший розвиток). Кожне наукове положення чітко формулю­ють, відокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформу­льоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко і однозначно (без нагромадження дрібних подробиць і та­ких, що затемнюють його сутність, деталей та уточнень). У жодному випадку не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в дисертації зроблено те й те, а сутності і новизни положення із написаного виявити неможливо. При викладенні загальної ха­рактеристики роботи не слід формулювати наукові положення у вигляді анотацій. Зауважимо, що описання нових приклад­них (практичних) результатів, які отримані у вигляді способів, пристроїв, методик, схем, алгоритмів і т. ін. також не може бу­ти внесеним у загальну характеристику роботи. Слід завжди розмежовувати одержані наукові положення і нові прикладні результати, що випливають з теоретичного доробку науковця.

Усі наукові положення з урахуванням досягнутого ними рівня но­визни є теоретичною основою (фундаментом)

1 2 3 4

Похожие работы