Выдающиеся деятели братских школ
Окремим виданням твори Вишенського в силу різних обставин довгий час не виходили. Тільки в 1955р. була видана у Москві книга: Иван Вишенский, Сочинения, Изд-во АН СССР, Серия «Литературные памятники», а в 1959р. ця книга з'явилася і на Україні. Вихід у світ обох видань з докладним коментарем, примітками, різночитаннями та великою статтею І. П. Єрьоміна є значним досягненням літературознавства.
Памво Беринда
Памво Беринда (світське ім’ я — Павло) народився між 1555 — 1560 рр, Самбірщина, ймовірно с. Чайковичі, тепер Самбірського р-ну Львівської області, помер 13(23). VП 1632, Київ; похов. у Києво-Печерській лаврі.
Український мовознавець, письменник, перекладач, гравер, друкар, педагог. Був високоосвіченою людиною: знав церковнослов’янську, грецьку, латську і польську мови. Належав до гуртка Балабанів, що об’єднував українських культурно-освітніх діячів першої половини 17 ст. Працював у Стрятинській (1597-1605) та Крилоській (1606-08, тепер Івано-Франковська область. ) друкарнях.
Активний діяч Львівського братства, працював у братських друкарні і школі (1613 — 19), у Львові (до 1613) постригся в ченці. . Близько 1616 року його запрошено до Києва для участі у підготовці видання книги «Анфологіон» (автор передмови). Восени 1619 року разом із сином Лукашем та Степаном Бериндою (ймовірно, братом) переїхав до Києва і назавжди оселився в Києво-Печерській лаврі, виконував роботу редактора, перекладача, друкаря, гравера, згодом став головним друкарем і завідувачем Києво-Печерської. друкарні і, можливо, викладав у Київ
Абсолютну більшість елементів неслов’янського походження, особливо грецьких й латинських, зібраних окремо у 2-й частині праці, супроводяться ремарками, які вказують на їх запозичення, й українськими відповідниками, що сприяло нормалізації лексики староукраїнської літературної мови на народній основі. Нормалізації служило й чітке формальне — за допомогою двокрапки — розмежування реєстру й перекладної