Выдающиеся космонавты

розташовувати тіло — горілиць чи ницьма. Щоб визначити це, потрібні додаткові дослідження, — вказує Кондратюк. Не менш ґрунтовно, ніж попереднє питання, досліджує автор проблему гасіння космічної швидкості при поверненні на Землю. Передбачається, що ракета гальмуватиметься короткочасним увімкненням гальмівних двигунів у перигеї (перигей — найближча до Землі точка орбіти), далі — за рахунок опору, що його чинять рухові щільні шари атмосфери, після чого будуть відкинуті «усі предмети пропорційного пасиву, а сама конструкція ракети буде правити за планероподібний снаряд».

Але разом зі зверненнями до результатів своїх попередніх досліджень і роздумів, автор твору «Тим, хто буде читати, щоб будувати» вдається до розробки і ознайомлення читачів із принципово новими проблемами: серед них ракетно-артилерійське постачання штучних супутників із Землі, тепловий захист космічних апаратів під час їхнього руху в атмосфері, особливості конструкції окремих частин міжпланетних кораблів, його органів керування і стабілізації тощо. Привертає увагу й піднята автором проблема використання як ракетного пального деяких металів із високою теплотою згоряння, а також металоїдів та їх водневих з'єднань. Тепер ми знаємо, що ідея щодо переробки і використання як хімічних компонентів ракетного палива відпрацьованих конструкцій космічних апаратів належить Фрідріху Цандеру, і він сформулював її раніше від Кондратюка. Але Кондратюк не був знайомий з роботами Цандера, і тому підхід його до цієї проблеми виявився виключно оригінальним — через аналіз польотної маси ракети, яка умовно поділена на активну (маса палива) і пасивну (усе інше). У розрахунках Кондратюка пасивна маса є сумою «абсолютного пасиву» (екіпаж та усе, що йому потрібно для життєзабезпечення) та «пасиву пропорційного» (сумарної маси конструкції ракети, її двигунів, систем керування тощо). Звідси й дійшов автор до доцільності часткової утилізації пропорційного пасиву, який обов'язково має зменшуватися під час польоту.

Основні положення книги Кондратюка не втрачають своєї актуальності і понині, хоча втілити бодай одне з них Кондратюкові не судилося.

Натомість основи практичної космонавтики були закладені сучасником Юрія Кондратюка -- Сергієм Павловичем Корольовим. 12 січня 2007 року відсвяткували 100-ту річницю від дня його народження. Парадоксально, але за життя С. Корольова невеличким накладом вийшла друком одна-єдина, до того ж зовсім непоказна його книжка — «Ракетний політ у стратосфері». Сталося це у 1934 році у Москві

Після цього він надовго «відійшов у тінь» своїх наукових робіт, аж до своєї смерті лишаючись «засекреченим» і невідомим широкому загалу.

 

Корольов Сергій Павлович

КОРОЛЬОВ Сергій Павлович (12. 01. 1907— 14. 01. 1966), видатний радянський учений і конструктор, академік АН СРСР (1958), двічі Герой Соціалістичної Праці (1956, 1961). Під його керівництвом створені балістичні й геофізичні ракети, перші штучні супутники Землі, супутники різноманітного призначення («Электрон», «Молния-1», «Космос», «Зонд» та ін. ), космічні кораблі «Восток», «Восход», на яких уперше в історії виконані космічний політ людини й вихід людини у відкритий космос. С. Корольов є лауреатом найвищої наукової нагороди СРСР — Ленінської премії (1957). Нагороджений Золотою медаллю імені К. Е. Ціолковського (1958 рік).

Сергій Корольов народився у Житомирі (Україна) у сім'ї вчителя. Після розпаду сім'ї з двох до десяти років виховувався у Ніжині у великій купецькій сім'ї батьків матері. З 1917 року жив із вітчимом і матір'ю в Одесі, де

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Похожие работы