Выдающиеся космонавты

у космос Юрія Гагаріна. Під час реалізації цього польоту Корольовим було скоординовано роботу 123 підприємств 33 різних міністерств і відомств СРСР. Усі створені ними системи працювали безвідмовно і не підвели конструктора. Після цього за життя Корольова були виконані ще сім пілотованих польотів космічних кораблів.

 

Ю. Гагарін із С. Корольовим

Усього за вісім років від початку космічної ери під безпосереднім керівництвом Корольова були запущені два найпростіших супутника, перша космічна наукова станція, дві перші космічні системи «Електрон», кожна з яких складалася із двох супутників-станцій, що виводилися однією ракетою-носієм на суттєво різні орбіти для одночасного дослідження радіаційної обстановки у різних частинах навколоземного космосу, перші супутники прикладного господарського й оборонного призначення: зв'язку «Молния-1» і фоторозвідки «Зенит-2». Корольов очолював роботу по запуску 15-ти перших у світі станцій для дослідження міжпланетного простору, Місяця, Венерн й Марсу. Йому також належить провідна роль у здійсненні перших у світі польотів багатомісних космічних кораблів «Восход» та «Восход-2» (з якого 18 березня 1965 людина уперше вийшла у відкритий космос). Потім були розроблені багатоцільовий тримісний космічний корабель «Союз», корабель для обльоту Місяця Л-1, місячний експедиційний комплекс Н1-ЛЗ, передескізні проекти важкої орбітальної станції «Звезда» й важкого міжпланетного космічного корабля.

Як свідчить подальший розвиток космонавтики, рівної Корольову особистості так і не з'явилося в будь-якій іншій країні. Досягнення Корольова у галузі ракетно-космічної техніки є величезними, а накреслені ним перспективні шляхи освоєння космосу й досі не пройдені. Програмним у зв'язку із цим виглядає висловлювання Корольова, за яким «космонавтика має майбутнє, її перспективи безмежні, як сам Всесвіт».

Одним із вірних соратників С

Корольова на етапі пошукових робіт у галузі ракетобудування був його ровесник Юрій Победоносцев. 100 років від дня народження Ю. Победоносцева відзначали 20 лютого 2007 року.

Юрій Олександрович Победоносцев народився 20 лютого 1907 року в Москві. Його батько — Олександр Андрійович — був чудовим учителем, фахівцем у галузі фізико-математичних наук. У дореволюційні часи він працював у московських гімназіях і школах, пізніше, повернувшись до столиці вже за радянської влади, викладав у Московській гірничій академії, Московському інституті сталі і сплавів. Мати Юрія — Ольга Володимирівна — добре малювала, зналася на музиці, багато уваги приділяла вихованню трьох своїх дітей (у Юрія було дві сестри — Марина та Ніна).

У 1922 році сім'я Побєдоносцевих переїжджає до Полтави, де Олександр Андрійович спершу влаштовується на роботу в губернське управління державних земель і маєтностей, а з листопада 1923 року обіймає посаду викладача і завідувача кабінетом фізики Полтавського інституту народної освіти (нині це Полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка). Професійну освіту Юрій Победоносцев здобув у Полтавській індустріально-технічній професійній школі, за два роки закінчивши її одразу по двох відділеннях: хімічному і механічному. Свій вільний від навчання час Победоносцев спочатку присвячував збиранню радіоприймача, потім — конструюванню радіотелеграфного пристрою. Але під впливом льотчика-нестеровця Миколи Комарницького узявся за вивчення теорії авіації, а згодом переключився на конструювання і будівництво планерів. Першим планером, виготовленим за кресленнями Михайла Гуревича (1892—1976), майбутнього конструктора всесвітньо відомих винищувачів серії «МИГ», був «Аист». Після успішного його виготовлення і випробувань полтавські хлопці збудували і планер, власноруч сконструйований

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Похожие работы