Выдающиеся космонавты

Побєдоносцевим, — Д-3. Ця крилата машина була представлена на Всесоюзних змаганнях у Коктебелі, де Победоносцев познайомився зі своїми товаришами-суперниками Сергієм Іллюшиним, Олегом Антоновим, а головне — із Сергієм Корольовим. Завдяки кримським знайомствам уже в лютому 1925 року Ю. Победоносцев переїздить до Москви. Його перше місце роботи у Москві — кресляр у ЦАП (Центральному аерогідродинамічному інституті). Менше, ніж через рік з'являються перші результати — стаття про винайдення нового методу поздовжньої стійкості літака (фаховий журнал «Война и техника», №№ 6—7). Закінчивши у 1930 році

Московський авіаційний інститут імені Серго Орджонікідзе, Победоносцев працює в Експериментальному аеродинамічному відділі ЦАП і керує створенням першої в країні аеродинамічної труби, у якій швидкість повітряного потоку перевищувала швидкість звуку.

 

Перші ентузіасти Групи дослідження реактивного руху

Кримське знайомство із С. Корольовим також мало неабиякі наслідки: у 1931 році Победоносцев разом із самим Корольовим та його співробітником Фрідріхом Цандером створили у Москві на громадських засадах Групу дослідження реактивного руху (ГДРР). І коли у червні наступного року наполегливий і пробивний Корольов домігся створення на її основі штатної дослідницько-конструкторської організації із тією самою назвою ГДРР, Победоносцев очолив у ній 3-ю проектно-конструкторську бригаду. Відтоді він повністю переключається на роботу в галузі ракетної техніки, зосереджується на військовому застосуванні ракет, насамперед порохових, досліджує умови горіння пороху в ракеті й вивчає питання балістики порохових ракет.

Перший бойовий зразок наземної реактивної зброї отримав офіційне найменування БМ-13 («Бойова машина 13»). Перший залп батареї БМ-13 був зроблений під час Великої вітчизняної війни 14 липня 1941 року поблизу міста Орша (райцентр Вітебської області у Білорусі). А 25 серпня під оспіваним Гоголем селищем Диканька в урочищі Переруб, коли німецькі війська пішли в атаку, тут уперше було дано потужний залп цілим полком БМ-13. Ворог поніс величезні втрати, особливо у живій силі. На місці бою встановлено пам'ятний знак

Під час війни назва ракетних установок змінилася: вони почали зватися «катюшами», і ця назва залишилася в історії.

За роботи над новим озброєнням, у тому числі і за реактивні «катюші», Юрій Победоносцев разом зі співробітниками був удостоєний у 1941 році Державної премії СРСР. Коли війна закінчилася, Юрій Победоносцев зосередився на викладацькій діяльності у провідних вищих навчальних закладах Москви і відійшов від науково-дослідницької роботи.

Якщо Юрій Победоносцев основні здобутки мав у галузі практичного ракетобудування, то Фрідріх Цандер, 120 років від дня народження якого відзначатимуть 23 серпня 2007 року, був насамперед теоретиком. Показово, що у своїй першій книзі «Ракетний політ у стратосфері», надрукованій у 1934 році, С. Корольов подає лише два портрети — Костянтина Ціолковського та Фрідріха Цандера, супроводжуючи останній таким текстом: «Найближчим послідовником ідей К. Е. Ціолковського та його палким прихильником і ентузіастом ракетної справи був високоталановитий інженер-винахідник Фрідріх Артурович Цандер. . . Завдяки його працям за останні 10 років були створені прототипи перших ракетних двигунів. Ф. А. Цандер помер у 1933 році, але встиг створити дружний колектив працівників, своїх учнів і послідовників».

 

Цандер Фрідріх Артурович

ЦАНДЕР Фрідріх Артурович народився 23 серпня 1887 року і виріс у сім'ї лікаря, який цікавився природничими науками й технікою. Спочатку

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Похожие работы