Выдающиеся космонавты

і техніку. Ім'я Годдарда присвоєне Центру космічних польотів НАСА (місто Грінбелт, штат Мериленд). На місці першого запуску ракети, що був здійснений 16 березня 1926 року (м. Оберн, штат Массачусетс), у 1960 році встановлено обеліск. Меморіальна дошка встановлена на одній із будівель Вустерівського політехнічного інституту. Іменем Годдарда названо кратер на Місяці. У 1959 році Конгрес СІЛА заснував золоту настільну медаль Годдарда для нагородження нею за заслуги у галузі ракетобудування.

Ракетно-космічні ювілеї 2007 року є приводом привернення уваги молодого покоління, учнів і студентів, до космонавтики (від космос і грецьк. nautike мистецтво мореплавання, кораблеводіння) – сукупності галузей науки і техніки, спрямованих на дослідження й освоєння за допомогою космічних апаратів космосу і позаземних об'єктів для потреб людства.

Нині космонавтика є цариною людської діяльності, яка включає в себе не тільки теорію космічних польотів (розрахунки траєкторій, польоти космічних апаратів різноманітного призначення тощо), а й низку найсучасніших науково-технічних дисциплін: конструювання ракет, реактивних двигунів, бортових систем керування, автоматичних станцій і космічних кораблів, наукових приладів, організацію і постачання орбітальних станцій тощо. До складу космонавтики входять також медико-біологічні дисципліни — створення бортових систем життєзабезпечення, компенсація негативних явищ в організмі людини, спричинених перевантаженням, невагомістю, радіоактивним опроміненням тощо. Нарешті, космонавтика потребує належного юридичного забезпечення: нагальними стають питання правового регулювання використання космічного простору, планет та небесних тіл, зокрема, прав на використання зосереджених на них корисних копалин.

Зароджена 110 років тому космічна ера розпочалася 4 жовтня 1957 року

Відлік часу нової ери починається із запуску першого штучного супутника Землі. Далі був перший політ людини (Юрій Гагарін, 12 квітня 1961 року), перша висадка людей на Місяць (Ніл Армстронг та Едвін Олдрін-молодший, 21 червня 1969 року), на черзі — політ людини на Марс, про підготовку якого повідомив Президент США.

Уже зараз для забезпечення польотів космічних апаратів створені космодроми, наземні служби керування, зв'язку, пошуку та евакуації апаратів, що спускаються тощо. З кінця 80-х років минулого століття планомірно здійснюються пілотовані польоти. До Росії і США, які здатні запускати у космос власні пілотовані космічні кораблі, від 2004 року приєднався Китай. Про наміри здійснити власний проект запуску людини у космос повідомила Японія, яка збирається (не маючи зараз власної космічної галузі) протягом 10 років (2020—2030 pp. ) створити власну наукову базу на Місяці, направивши туди своїх космонавтів. Усе ширше для розв'язання наукових і низки прикладних задач використовуються орбітальні космічні станції. У космосі здійснюється широкомасштабний проект по використанню виведеного 20 листопада 1998 року на навколоземну орбіту 20-тонного функціонально-вантажного блоку «Зоря» — першого і ключового модуля Міжнародної космічної станції (МКС), яка отримала назву «Альфа». Окрім Росії і США у створенні «Альфи» беруть участь Японія, Канада і країни Європейського космічного агентства. Космічна конструкція МКС у закінченому вигляді буде довжиною 120 метрів, її повна маса складатиме 400 тонн, внутрішній об'єм — 1100 кубічних метрів. Політ МКС триває, на станції виконуються численні наукові експерименти, відпрацьовуються найновітніші технології XXI століття.

Сьогодні людина постійно запускає у космос автоматичні космічні апарати для дослідження планет Сонячної системи, Сонця, комет. Запущено чимало штучних супутників Землі прикладного призначення (для зв'язку і ретрансляції телевізійних передач, визначення координат літаків

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Похожие работы