Взаимоотношения православной церкви с другими конфессиями

План

Українська Православна Церква. 3

Українська Православна Церква та інші християнські конфесії в Україні 9

Список використаних джерел. 12

Українська Православна Церква

Українська Православна Церква (Українська Православна Церква Московського Патріархату, УПЦ,[10] УПЦ МП) — самоврядна православна Церква в Україні, що формально залежить від Російської Православної Церкви. Предстоятель УПЦ обирається її Синодом і після обрання благословляється Патріархом Московським. УПЦ володіє унікальною широтою канонічних прав, що наближують її до рівня автокефальної Церкви, проте у диптих автономних і автокефальних Православних Церков не внесена. Єдина конфесія на території держави, що є частиною Вселенської Православної Церкви, перебуваючи у євхаристійному спілкуванні з усіма Помісними Православними Церквами світу. Нинішнім предстоятелем УПЦ є Блаженніший Володимир (Сабодан), Митрополит Київський і всієї України.

Поряд з іншими православними і католицькими церквами України, УПЦ вважає себе прямою спадкоємницею руської Київської митрополії 10 століття.

Назва

З метою розрізнення двох православних церков в Україні, Українська Православна Церква часто називається Українською Православною Церквою (Московського Патріархату) або УПЦ(МП).

Також Церква стверджує, що вона є єдиним канонічним тілом Вселенського Православ'я в країні, українською «помісною церквою». Все це категорично заперечується з боку УПЦ-КП та частково заперечується з боку УАПЦ

У державних органах Церква зареєстрована під назвою «Українська православна церква».

Історія

Історично Українська православна церква від Хрещення Русі була Митрополією Константинопольського патріархату. У 1685 році Московська патріархія (що відокремилася від Київської Митрополії у 1448 році та отримала визнання Константинопольського патріархату у 1589 році) зверталася до Константинополя з проханням підпорядкувати їй Українську церкву. У 1687 році це було здійснено. Зважаючи на історичний хід подій, Українська православна церква так і не змогла набути адміністративної самостійсності від Російської православної реркви.

Ухваленням Архієрейського Собору РПЦ 25—27 жовтня 1990 року, у відповідь на звертання українського єпископату до Святішого Патріарха Московського і всієї Русi Алексія II і всього єпископату РПЦ, за Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Філарета (саме такий титул було надано Митрополитові Київському у 1990 році), Українській Православній Церквi було надано незалежність і самостійність в управлінні та права широкої автономії (що не є тотожним канонічному статусу автономії, яким володіє, наприклад, Церква Фінляндії чи Японії).

У 1992 році Митрополита Київського і всієї України Філарета (Денисенка) Архієрейський Собор УПЦ (за його відсутності) змістив з посади і обрав нового предстоятеля УПЦ — Володимира (Сабодана), що був на той час митрополитом Ростовським і Новочеркаським (РПЦ). Цікаво, що Володимир (Сабодан) входить до Синодів двох Церков, що є, мабуть, унікальним випадком у історії Православ'я.

У 1997 році за поданням єпископату УПЦ Архієрейський Собор РПЦ видав «Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета (Денисенка)» (сану митрополита його було позбавлено в 1992) за «розкольницьку діяльність». Апеляцію Філарета Вселенський Патріархат та інші помісні церкви не розглянули, визнавши таким чином акт відлучення (анафему).

У 2000 році на Архієрейському Соборі РПЦ було уточнено статус УПЦ і скасовано дію окремих положень статуту РПЦ

1 2 3 4 5