Ядерное разоружение Украины в свете новых мировых тенденций

Рада України, враховуючи ці обста-вини ратифікувала Договір СТАРТ-1, але у відповідній постанові було висловлено декілька застережень щодо початку виконання Договору.

Основні з них:

згідно з "Віденською конвенцією про правонаступництво стосовно дер-жавної власності, державних архівів та державних боргів" із законом України від 10 вересня 1991 року "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядку-вання, розташовані на території України", а також "Основними напрямками зовнішньої політики України" все майно розташованих на території України стратегічних і тактичних ядерних сил, включали їх ядерні боєзаряди, є державною власністю України;

Україна не вважає для себе обов'язковою статтю V Лісабонського протоколу;

Україна як держава-власник ядерної зброї йтиме до безядерного статусу і поетапно позбуватиметься розташованої на її території ядерної зброї за умови одержання надійних гарантій своєї національної безпеки, в яких ядерні держави візьмуть на себе зобов'язання ніколи не засто-совувати ядерної зброї проти України, не використовувати проти неї звичайні збройні сили і не вдаватися до погрози силою, поважати терито-ріальну цілісність і недоторканість кордонів України, утримуватися від економічного тиску з метою вирі-шення будь-яких спірних питань.

Знищенню підлягають 36 відсотків носіїв і 42 відсотки боєзарядів. Це не виключає можливості знищення до-даткових носіїв та боєзарядів за процедурами, які можуть бути визна-чені Україною;

Україна виконає свої зобов'язання за договором у передбачені ним строки, виходячи з правових, тех-нічних, фінансових, організаційних та інших можливостей, а належним забезпеченням ядерної та екологічної безпеки. Враховуючи нинішній кри-зовий стан економіки України, вико-нання цих зобов'язань можливо лише за умови надання достатньої між-народної фінансової і технічної допомоги;

Україна здійснює контроль за розукомплектуванням і знищенням ядерних боєзарядів, розташованих на її території, якщо це виконувати-меться поза межами України;

Має бути вирішене питання про компенсацію за стратегічну і тактичну зброю, яка була вивезена в Росію з території України у 1992 р. [6].

Як показав час, наша держава приєдналася до Договору про забо-рону ядерної зброї, зберігши за собою право власності на все майно розмі-щених на її території стратегічних і тактичних ядерних сил, включаючи ядерні боєзаряди. Саме це право дало Україні можливість одержувати ком-пенсації за тактичні і стратегічні боєзаряди, які вивозились у Росію.

І далі, Україна зберегла за собою до повної ліквідації ядерної зброї право адміністративного контролю, тобто всі стратегічні наступальні озброєння на території України, до повної їх ліквідації, обслуговувались українськими військовими і знахо-дились під військовим керуванням України. Таким чином, оперативний контроль Москви (який означає дачу команд на використання ядерної зброї, технічне обслуговування й авторське спостереження за боєзаря-дами) доповнювався адміністратив-ним контролем Києва.

В умовах відсутності необхідних двосторонніх домовленостей - це була єдино прийнятна формула, що влаштовувала обидві сторони на період повної ліквідації ядерної зброї в Україні. Немає сумнівів, що подібна ситуація не відповідала вимогам статей 1 і 2 "Договору про нерозпов-сюдження ядерної зброї" саме тому Парламент України в поправках до Договору відзначив: "Положення Договору не охоплюють повною мірою унікальної ситуації, що утво-рилася в результаті розпаду ядерної держави - Союзу РСР" і далі: "Наяв-ність на території України ядерної зброї до її повної ліквідації, а також відповідна робота щодо її утримання, обслуговування і ліквідації не суперечить положенням статей 1 і 2 Договору" [7].

У поправках вже не фігурувало

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Похожие работы