Японский театр Кабуки

XVIII столітті, і т. д., що значно підвищили ефектність театральних вистав.

В кабукі, як втім і в деяких інших традиційних японських театрах, зміна декорації відбувається часом прямо посеред акту, актори продовжують грати, а завіса не опускається. Робітники сцени (куроко, яп. ??), одягнені у чорне і вважаються «невидимими», у цей час спішно міняють антураж.

Театр кабукі у теперішній час складається із трьох типів вистав:

  • Дзідаі-моно (яп. ???) — «історичні» п'єси, створені до періоду Сенґоку
  • Сева-моно (яп. ???) — «простонародні», створені після періоду Сенґоку
  • Сьоаґото (яп. ??? — танцювально-драматичні п'єси.

Важливими особливостями кабукі є «мова поз», міе, за допомогою якого актор виводить на сцені свого персонажа; грим кесьо, який привносить необхідну стилістику персонажу, роблячи його легко впізнаним навіть для не досвідчених у театральному мистецтві глядачів. Рисова пудра використовується для білої основи гриму, в той час як кумадорі увиразнює або підсилює риси обличчя актора, для створення «маски» тварини або надприродної істоти.

 

1 2 3