Юридическая защита субъектов земельных видносин_к.р

План

 

Вступ

  1. Загальні поняття набуття права власності на землю

2. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам

3. Набуття права власності на землю за набувальною давністю

4. Іноземна власність на землю.

5. Обмеження права власності на землі та сільськогосподарського призначення

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством , що перебуває під особливою охороною держави. Право власності  на землю фізичних та юридичних осіб передбачається  в КУ, законах України та в інших підзаконних нормативно-правових актах і, як наслідок, гарантується в конституційному порядку. Це право реалізуються та набувається громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до земельного законодавства. Незважаючи на це, дані права фізичних та юридичних осіб суттєво обмежуються.

Підстави та умови набуття права на землю, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, набуття прав на землю за набувальною давністю, умови переходу прав на землю при переході прав на будівлі та споруди тощо, передбачені главою 19 ЗКУ. Вона є однією з найважливіших складових частин земельного закону, а її зміст тісно пов’язаний зі змістом попередніх розділів ЗК, зокрема із правовим регулюванням відносин власності на землю, правом землекористування, земельними сервітутами та обмеженнями прав на землю.

 У зв’язку з цим розд. IV Земельного кодексу України цілком присвячений набуттю та реалізації прав на землю і передбачає конкретні заходи щодо безпосереднього втілення конституційних положень у суспільне життя

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. 2.    Загальні поняття набуття права власності на землю

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, де зазначається, що набуття права на землю громадянами та  юридичними  особами
здійснюється  шляхом  передачі  земельних  ділянок у власність або
надання їх у користування. Громадяни та юридичні особи набувають права власності  та права  користування  земельними  ділянками із земель державної або
комунальної власності за рішенням  органів  виконавчої  влади  або
органів   місцевого   самоврядування   в   межах  їх  повноважень,
визначених  Земельним кодексом України або  за  результатами аукціону.

Підстави та умови набуття права на землю, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, набуття прав на землю за набувальною давністю, умови переходу прав на землю при переході прав на будівлі та споруди тощо, передбачені главою 19 ЗКУ. Вона є однією з найважливіших складових частин земельного закону, а її зміст тісно пов’язаний зі змістом попередніх розділів ЗК, зокрема із правовим регулюванням відносин власності на землю, правом землекористування, земельними сервітутами та обмеженнями прав на землю.

Водночас у Земельному кодексі закріплені нові підстави , умови, способи та порядок набуття прав на землю. До них, зокрема, належать придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових договорів, та їх продаж на конкурсній основі. Систематизована чисельність таких норм дозволяє говорити про формування нових правових інститутів набуття прав на землю у сучасному земельному праві, що динамічно розвивається.

Приступаючи до розгляду підстав набуття прав на землю громадянами та юридичними особами, варто підкреслити, що ними в основному є право власності та право користування земельними ділянками.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із державної та комунальної власності за рішенням органів державної виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, визначених ЗК. У наведеній нормі закону закріплені загальні положення щодо придбання землі як вітчизняними, так і іноземними громадянами та юридичними особами. На цих

1 2 3 4 5

Похожие работы