Юридическая психология в системе научного знания

Психологія - це наука, що вивчає закономірності й механізми психічної діяльності людей. Назва науки "психологія" походить від грецьких слів: "психу" (душу), "логос" (навчання), тобто наука про душ, точніше, про внутрішній, суб'єктивний світ людини. Термін "психологія" був запропонований німецьким схоластиком Гокленіусом наприкінці XVI століття.

Довгий час психологія розвивалася як складова частина філософії, і тільки в середині XIX століття вона виділилася в самостійну науку. Це стало можливо тому, що психологія поступово перетворювалася з науки описової в науку експериментальну. У цей час психологія являє собою досить складну й розгалужену систему дисциплін. Крім обший психології, що вивчає загальні закономірності психічної діяльності, існують і швидко розвиваються частки, прикладні галузі психології. Так, групу прикладних галузей, які вивчають закономірності й механізми психіки людей, зайнятих конкретними видами діяльності, становлять: психологія праці і її відносно самостійні розділи - інженерна, авіаційна й космічна психологія; психологія пізнання; педагогічна, військова, юридична психологія й ін.

Перед оперативними, слідчими, прокурорськими й судовими працівниками постійно виникає безліч питань, рішення яких вимагає не тільки широкого кругозору, юридичної культури, спеціальних пізнань і життєвого досвіду, але й гарного знання юридичної психології. Щоб правильно розбиратися в складних відносинах людей, їхніх переживаннях і вчинках, у заплутаних ситуаціях, які знаходять своє відбиття в кримінальних справах, треба знати закономірності психічного життя.

Юридична психологія містить у собі різні області наукових знань, є прикладною наукою й рівною мірою належить як психології, так й юриспруденції. В області суспільних відносин, регульованих нормами права, психічна діяльність людей здобуває своєрідні риси, які обумовлені специфікою людської діяльності в сфері правового регулювання. Психологія - єдина наука, здатна забезпечити не тільки пізнання психічної діяльності, але й керування нею. З розвитком суспільства її значення буде усе більше зростати.

Потреба звертанні до психології, її методам, досягненням виникає тоді, коли конкретна наука, суміжна із психологією або тісно пов'язана з нею, включається в рішення практичних завдань

Має це місце в педагогіці, медицині і юриспруденції. Практична діяльність, як правило, реалізується в конкретних діях конкретних людей, і те, як це відбувається, залежить значною мірою від їхніх психологічних особливостей. Тільки необхідність рішення практичних завдань привела до того, що на границі із суспільствознавством виникли й розвиваються соціальна, етнічна, історична й інша галузі психології. Було б, однак, зменшенням ролі природного в житті й розвитку особистості обіг винятково до соціальних аспектів її прояву. Безумовно, вивчення біології людини (анатомії, фізіології, антропології) нерозривно пов'язане з дослідженнями в області психофізіології, нейропсихології, психофізики й інших наук, прикордонних із психологією й природознавством.

Вся система наукового знання відчуває потреба у використанні психологічного знання, воно стає сполучною ланкою різних галузей науки. Психологія зв'язує суспільні науки й природні, біологію й історію, медицину й педагогіку, керування і юриспруденцію й ін. Цим визначається її місце в системі наукового знання.

У вітчизняному наукознавстві домінуючої є об'єктно-орієнтовна система класифікації наукового знання, розроблена академіком Б. М. Кедровим. Побудовано вона на обліку процесів не тільки диференціації, але й інтеграції наук, їхньої координації й субординації, суб'єктивності й об'єктивності в їхньому розвитку, відособленості й міждисципліновості. Система Б. М. Кедрова відбиває багатопланові зв'язки між науками, обумовлені головним чином

1 2 3 4

Похожие работы