Задача орошения земель и основные виды поливов. Машины, установки и механизация орошения

План

Завдання зрошення і основні види поливів

Способи зрошення

Машини для поливу та зрошення

Використана література

Завдання зрошення і основні види поливів

Значення зрошення як фактора інтенсифікації землеробства. Штучне зволоження ґрунту шляхом зрошення в умовах гострого дефіциту вологи визначене одним із провідних напрямків інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

Оптимальна взаємодія зрошення, хімізації та комплексної механізації сприяє інтенсивному використанню рослинами тепла, світла, поживних речовин, вологи, що врешті-решт, забезпечує ефективне використання землі й отримання високих і стабільних врожаїв культур. Завдяки різнобічній оптимізуючій дії зрошення на поливних землях одержують урожайність у 3-4, а в посушливі роки у 5-10 разів вищу, ніж в богарних умовах. Так, за багаторічними даними Інституту зрошуваного землеробства, врожайність основних культур на поливних землях склала: озимої пшениці – 84 ц/га, кукурудзи на зерно – 131, кормових буряків – 2657 ц/га.

Цінність зрошення полягає ще в тому, що тут створюються реальні умови для отримання двох врожаїв окремих культур.

Розробка наукових основ і теоретичне узагальнення виробничого досвіду вирощування високих врожаїв сільськогосподарських культур на поливних землях – основне завдання зрошуваного землеробства як науки.

Одне з найважливіших конкретних завдань цієї науки – створити агротехнічні фони, на яких зрошення досягає найвищої ефективності. Друге конкретне завдання зрошуваного землеробства – система агротехнічних заходів, яка забезпечує найбільш економне використання поливної води, поживних речовин, тепла та світла.

Основні особливості систем зрошуваного землеробства. Особливістю системи землеробства на зрошуваних землях є те, що вона діє в умовах недостатнього природного зволоження, де поливами усувається обмежувальна дія дефіциту вологи на врожайність сільськогосподарських культур

Ріст урожайності досягається завдяки підвищенню та оптимальному фону зволоження ефективності використання рослинами світла, тепла, поживних речовин, а також дії агротехнічних заходів.

В системі зрошуваного землеробства повинні оптимально вирішуватись завдання енерго- та ресурсозбереження. Так, нормування зрошувальної води та добрив не повинно перевищувати біологічні потреби рослин для формування запланованої врожайності, а норми засобів захисту рослин – порушувати екологічну рівновагу середовища.

Енергозаощадження досягається також при внесенні з поливною водою добрив, меліорантів, гербіцидів тощо.

Система зрошуваного землеробства повинна забезпечити найбільший вихід сільськогосподарських продуктів з кожного гектара поливної площі при найменших витратах праці й коштів. Для цього потрібно добирати культури й сорти, що відзначаються найвищою продуктивністю при зрошенні і дають високий економічний ефект. При зрошенні відкривається можливість вводити в сівозміну проміжні культури, одержувати на окремих полях по 2-3 врожаї на рік, встановлювати оптимальні умови водоспоживання рослин, оптимізувати обробіток ґрунту, системи удобрення, догляду за рослинами тощо.

Родючість зрошуваних земель та заходи щодо її покращення. Покращення родючості зрошуваних земель досягається окультурюючою дією на грунт рослин, особливо багаторічних трав, які залишають у ґрунті добре розвинену кореневу систему і післязбиральні рештки, а також впливом органічних та мінеральних добрив, що діють в умовах оптимального зволоження ґрунту.

Нерегульоване зрошення може призвести до засолення, заболочування, ерозії ґрунту, забруднення скидними водами водоймищ. Тому однією з найважливіших сторін науково обґрунтованої системи зрошуваного землеробства є

1 2 3 4 5 6 7