Задача уголовно-процессуального законодательства и доказывания

Завдання кримінально-процесуального законодавства і доказового права

Одним із найважливіших завдань кримінально-процесуального законодавства та доказового права є забезпечення суворого дотримання законності при провадженні дізнання, досудового слідства й судового розгляду кримінальних справ, що може бути досягнуто лише при всебічному, повному й об'єктивному дослідженні обставин справи.

Крім цього, згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінально-процесуального законодавства є:

1)      визначення порядку провадження у кримінальних справах, викриття осіб, винних у вчиненні злочинів, притягнення їх до відповідальності та справедливе їх покарання;

2)      захист особи від безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності і засудження невинуватих;

3)      охорона прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб і держави, яким злочином заподіяно шкоду.

Кримінально-процесуальне законодавство як особливий вид соціально-правової діяльності покликане забезпечити в першу чергу вирішення трьох основних завдань:

1)      захист прав і законних інтересів суб'єктів правовідносин (юридичних і фізичних осіб), яким злочином заподіяношкоду;

2)      захист особи від незаконного й безпідставного обвинувачення, засудження в ході кримінального судочинства;

3)      викриття осіб, винних у вчиненні злочинів та справедливе їх покарання.

Зазначені завдання кримінально-процесуального законодавства є загальними для всіх його стадій, однак на деяких з них вирішуються й інші завдання, які властиві безпосередньо їм.

Відповідно до ст. З Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права й свободи людини і громадянина та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суди як органи державної влади зобов'язані своєчасно й дієво захищати ці права та свободи людини.

На ці обставини звернув увагу і Пленум Верховного Суду України в постанові № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» від 30 травня 1997 p. , який відмітив, що в цілому суди України забезпечують відновлення порушених прав і свобод людини. Разом з тим у цій діяльності є недоліки та упущення. Не завжди виконуються судами вимоги закону про всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин справи, ще допускаються помилки в оцінці доказів і застосуванні норм закону

Інколи за наявності підстав для ухвалення виправдувального вироку справи направляються на додаткове розслідування. Не викоренено необґрунтоване засудження громадян і безпідставне виправдання осіб, які вчинили злочини.

Не завжди забезпечується право громадян на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Трапляються випадки необгрунтованої відмови громадянам у задоволенні позовів про захист трудових, майнових, житлових та інших прав.

Так, судова колегія в кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області відмовила у допуску як захисника М. у кримінальній справі по обвинуваченню В. за ч. 2 ст. 194 КК України, мотивуючи своє рішення тим, що, хоча М. надав суду угоду про надання юридичної допомоги від 20 травня 2002 р. між М. та В- та свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності — фізичної особи, яке було зареєстровано 25 квітня 2002 р. і в якому вказано, що видом його діяльності є надання юридичної допомоги

1 2 3 4 5