Общая характеристика древнеславянской мифологии

Міф як специфічна суспільно-історична форма світогляду. Особливості слов'янської міфології: основні культи та міфологічні персонажі. Зв'язок слов'янської та античної міфології. Відображення міфологічних поглядів у побуті та мистецтві давніх слов'ян.

Вивчення генези української філософії доцільно розпочати із дослідження міфу як історично першої суспільної форми світогляду. Власне, слово “міф” походить від давньогрецького слова, що означає “переказ, сказання”. Давніми греками це слово використовувалося саме у такому значенні. Головна функція міфу взагалі - етіологічна: він створюється саме для пояснення (нехай наївного, за допомогою фантазії) навколишнього світу - явищ природи, суспільного життя тощо. Але для первісної людини міф був не тільки схемою, яка щось пояснює. Первісні люди жили в міфі. За висловом О. М. Фрейденберг, це був синкретизм слова, дії та світу речей. Пояснюючи щось, первісна людина ніби безпосередньо створювала світ або переносилася у ті часи, коли світу та людей ще не було, тобто у початок всього. В свідомості первісної людини все було пов'язане з усім, все могло перетворитися на усе, а сама людина ще не відокремлювала себе від природи та роду (жила в при – роді). У міфологічній свідомості не було чіткої межі між світом та людиною, життям та смертю, думкою та емоцією, реальністю та фантазією, символом та тим, що він позначав. Пояснюючи щось, міфи приписували певний спосіб поведінки у зв'язку з певними обставинами. Ритуальні дії первісної людини мали космогонічне значення: вважалося, що вони будуть успішними настільки, наскільки точно будуть повторювати дії, що виконувалися богами, героями, предками на початку творіння світу. Час, таким чином, ніби зациклювався, майбутнє, бажане, ідеальне опинялося у минулому

Ритуал, що пояснювався міфом, служив для упорядкування та передачі досвіду, повідомлень, згуртовування племені та мобілізації його на певні дії.

Ще одне важливе зауваження. Міфи народжувалися завдяки природній допитливості первісних людей. Але значну роль у створенні міфів відігравала також трудова діяльність. В міру її ускладнення та ускладнення умов життя, накопичення досвіду та вдосконалення навичок, ускладнювався також зміст міфів. Упевнитися в цьому можна, пригадав, наприклад, міфи Стародавньої Греції або давньослов'янські міфи.

Характеризуючи особливості міфу, треба відмітити таку його специфічну ознаку як наївне олюднення навколишньої природи, тобто антропоморфізм (зовнішню та внутрішню подібність людини та природного об'єкту). Мав місце також і зооморфізм.

Серед найдавніших міфів можна відмітити міфи космогонічні, антропогонічні, теогонічні тощо.

Для давньослов'янських вірувань були характерні анімізм, тотемізм, фетишизм, які сприяли пізніше виникненню культів предків, духів, тварин, рослин. Найдавнішими слов'янськими божествами були могутній Ведмідь та божество родючості, неба та сонячного світла Олениця. Серед найважливіших культів був культ Богині-Матері, Берегині. До найдавніших культів слід віднести культ упирів, перевертней, вовкулаків, що уособлювали зло, а також культ берегинь (красивих крилатих дів, які опікувалися посівами та дощем для нив), тобто уособлювали добро. Були розвинуті культи землеробський та поховальний.

У V - VІІст. сформувався один з найважливіших культів - культ Рода та рожаниць. Род - це верховне божество неба і землі, природи та родючості. З ним була пов'язана також тема долі. Рожаниці - це діви долі, родючості, благополуччя, жіночої сили (ймовірно, це була трансформація образу Олениці та берегинь). Вони й давали

1 2 3 4

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные