Защита авторского права в сети Интернет

дослідниками як можливість суб'єкта права захищати своє право в будь-якій державі, де здійснюється протиправне використання твору (об'єкта суміжних прав). А у разі використання в мережі Інтернет захист можливий практично в кожній державі, де є можливість доступу до твору (об'єкта суміжних прав). Норма ст. 37 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначає, що до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, в якій вимагається захист цих прав [7].

Контраверсійним є визначення суб'єкта юридичної відповідальності за контрафакцію у мережі Інтернет. Окрім, зрозуміло, особи, котра безпосередньо розміщує твір чи об'єкт суміжних прав у мережі, розглядалась можливість притягнення до відповідальності осіб, які надають хостинг порушнику, а також провайдерів, котрі забезпечують технічний доступ до мережі Інтернет через складнощі з ідентифікацією правопорушника, який протиправне завантажив твори (об'єкти суміжних прав) у цифрову мережу [5, с. 75].

В Україні намагалися вирішити дану проблему шляхом прийняття проекту Закону № 6523, який посилив би відповідальність не споживачів, а навпаки - саме провайдерів, але дані дії з боку уряду завершилися ганебною поразкою. Свідченням цього є недавній рейд правоохоронних органів на портал ex. ua, який вже кілька років є для українських користувачів Інтернет джерелом безкоштовних фільмів, музики та комп'ютерних програм, що викликало обурення, в першу чергу, самих користувачів. За офіційною версією, увагу до файлообмінника, привернула скарга про порушення авторських прав від компанії Adobe

Скарга була пов'язана з розміщенням на сайті невідомими користувачами піратських версій деяких продуктів компанії.

Відразу після закриття ex. ua хакери заблокували сайт МВС, а потім сайт Адміністрації президента України, поступово даний конфлікт із внутрішньодержавного почав переростати у зовнішній, що змусило владу піти на певні поступки та відмовитися від глобального реформування Інтернету [4].

Отже для того, щоб не виникало подібної ситуації в майбутньому, варто ознайомитися із методами, способами боротьби, які використовують іноземні держави.

Франція, перша країна, яка оголосила боротьбу з піратством в мережі Інтернет, шляхом прийняття Закону "Про три кроки", який був розроблений за ініціативою президента Франції Ніколя Саркозі і вступив у дію з 1 жовтня 2010 року [8].

Завдяки цьому влада отримала право на повне прослуховування трафіку, а також на сповіщення по електронній пошті тих, хто активно викачує з мережі піратські програми та мультимедійний контент у файлообмінних мережах. Закон передбачив, що "пірати", які ігнорують попередження електронною поштою, втрачають доступ до мережі терміном на рік, крім того в ряді випадків передбачений штраф до 300 тис євро або навіть тюремне ув'язнення. Закон також зобов'язав місцевих інтернет-провайдерів перехоплювати і передавати владі дані про людей, які займаються розповсюдженням піратських матеріалів. Щодо цих осіб в подальшому порушуються кримінальні справи.

У звичайних користувачів є дві спроби на скачку захищеного копірайтом контенту, після кожної з яких провайдер буде повідомляти їх про порушення, на третій раз попереджень не буде, відразу піде блокування облікового запису на рік, дана процедура є досить затратною, так французькі експерти підрахували, що відстеження у пірингових мережах буде коштувати державі 400 тис євро на рік.

Ефективність дії даного закону проявилася лише в середині країни, але не за її межами, так, наприклад, три найбільші французькі видавництва (Gallimard, Flammarion i Albin Michel) подали позов до суду на

1 2 3 4 5

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные