Защита авторского и смежных прав на аудиовизуальное произведение

більше ніж. . . 2. 500(дві тисячі п’ятсот) !!! До того ж факт цей зафіксований у відповідності з порядком, встановленим державою.

Відповідь логічна для цивілізованої європейської країни Україна – подати в суд.

Напевне про українські суди, вірніше про реалії в тих судах, чули всі. Значно менше можна зустріти фактів. Але саме такі факти і цікавлять найбільше. Цікавлять і фахівців і пересічного читача.

Далі – про унікальне. Держава наша створила і законодавчо закріпила певний порядок захисту авторських прав. У випадку, про який йдеться, автор використав ПРАКТИЧНО ВСІ можливості, надані для захисту власних прав. Практично всі: від використання знаку охорони авторського права, реєстрації прав автора, користування цими правами до офіційного інформування і попередження про заборону їх використовувати. Це перший і достатньо унікальний факт, оскільки вітчизняні автори не достатньо активно переймаються своїми правами, а тим більше їх захистом.

Друге. Вимушений констатувати - вітчизняні суди практично розчавлені цивільними справами. Це призводить до неможливості реального і об’єктивного дослідження фактів і доказів. А у справі, пов’язаній із захистом інтелектуальної власності в аудіовізуальній сфері, і докази специфічні – відеокасети, наприклад. І їх треба очевидно переглянути. І так само очевидно, що немає на чому. Відтак, а це вже зовсім неочевидно, але реально- переглядати не будуть. До того ж - повністю специфічні вислови, терміни, словосполучення, які потребують занесення до протоколу судового засідання. Отож - вітчизняні суди рішення і ухвали приймають спираючись ВИКЛЮЧНО на “Висновки експертизи об’єктів інтелектуальної власності”, яку буде призначено за клопотанням Відповідача.

Алгоритм дії, закладений ще в інші часи такий: Відповідач буде стверджувати, що назва неоригінальна і загальновживана, що автор використовує ідею, метод, процес, концепцію, відкриття і т. д. Все вищеперераховане Законом не охороняється

Але за законом Відповідач має навести факти та докази. Тобто легко і невимушено поінформувати суд про величезну кількість випадків використання неоригінальної, загальновживаної та загальновідомої назви “ПЯТЬ З ПЯТИ”. В матеріалах справи не має жодного факту, доказу або свідчення про існування такої назви. Крім, звичайно, спортивно-розважальної ТБ-програми.

Зазначимо ще одне - принципова міжнародна норма чітко визначає, що охороняється тільки ФОРМА ВИРАЖЕННЯ ТВОРУ. В нашому випадку – НАЗВА. Це і в судах і при проведенні експертизи не буде враховано. Не буде враховано, що спірні правовідносини стосуються не сценарію або пісні, не декорацій або операторського вирішення, а ВИКОРИСТАННЯ НАЗВИ. До того ж експерти свідомо чи не свідомо змінять питання експертизи, постановлені судом. Після цього змінять і об’єкт експертизи -з назви аудіовізуального твору на назву письмового твору (сценарію). При цьому вони зазначать, що закон не містить визначення поняття “сценарій”. Такі маніпуляції позбавлять експертів необхідності переглядати сам твір і досліджувати яким чином використовується назва в продюсерській стратегії. І аналізувати будуть не назву твору а поняття, концепції і т. д. При цьому не наведуть жодного факту використання назви “П’ять з п’яти” в будь якій сфері людської діяльності. Експерти використають копії роздруківок з Інтернету, але навіть серед 8. 000. 000. 000 (восьми мільярдів) сторінок буде знайдено 2(два) факти використання назви “П’ять з п’яти”, які були вміщені в мережу після виходу ТБ-програми в ефір.

Зацитую лише два абзаци епістолярного твору названого “Висновками експертизи. . . ”. Вони принципові. За ними чітко вимальовуються підходи, стиль, інтелект: “. . . назва

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные