Защита информации в странах западной Европы

до їх національних розпоряджень і при цьому співробітничати. Орган влади, компетентний по національних розпорядженнях, повідомляє Європолі тільки результат перевірки на надійність, який для Європоля є обов'язковим. Більш того, держави - члени і Європоле можуть доручати обробку даних в Європолі тільки особам, які були спеціально навчені і пройшли перевірку на надійність.
Передбачений також обов'язок по нерозголошуванню і дотриманню таємниці. Органи Європоля, їх члени, заступники директорів, службовці Європоля і Координатори повинні утримуватися від будь-яких дій і будь-якого виразу думок, який міг би заподіяти шкоду його діяльності. Органи Європоля, їх члени, заступники директорів, службовці Європоля і Координатори, а також всі інші особи, які спеціально були зобов'язані приховувати або зберігати таємницю, повинні зберігати мовчання перед всіма не уповноваженими особами, а також перед громадськістю про всі факти і справи, про які вони отримують зведення при виконання службових обов'язків або в рамках своєї діяльності. Це не відноситься до фактів і справ, які по своїй значущості не потребують збереження таємниці. Зобов'язання приховувати і зберігати в таємниці має силу також і після відходу з установи або з посади, а також після закінчення своєї діяльності.
Органи Європоля, їх члени, заступники директорів, службовці Європоля, а також особи, що прийняли особливі зобов'язання по збереженню таємниці, не мають права надавати свідчення в суді або робити заяви про факти і справи, що стали їм відомими при виконання службових обов'язків, без повідомлення Директора Європоля, у випадку з Директором - Адміністративної ради. Залежно від обставин справи Директор або Адміністративна рада звертаються до установи юстиції або будь-яку іншу службу, щоб були прийняті необхідні заходи відповідно до національного права, що діє в даному випадку
При цьому не має значення, що мова може йти про можливість такої організації надання свідчень свідків, при якій було б забезпечено збереження таємниці інформації, або що відповідно до національного права можна відмовитися від повідомлення даних в рамках захисту інтересів Європоля або держави-учасника.
Якщо право держави-учасника передбачає право на відмову від свідчень свідків, то особи, від яких вимагають свідчень, повинні мати дозволу на дачу свідчень. Дозвіл дає Директор, а відносно Директора дозвіл дає Адміністративна рада. Якщо свідчення повинен дати Координатор, причому якщо вони пов'язані з інформацією, яку він отримав від Європоля, то цей дозвіл видається після згоди держави-учасника, яка направила цього Координатора. Якщо свідчення пов'язані з певною інформацією або з відомостями, які держава-учасник повідомила в Європоле, або які зачіпають інтереси якої-небудь держави-учасника, то перед отриманням дозволу на дачу свідчень слід отримати згоду цієї держави-учасника. Дозвіл на дачу свідчень не може бути дане, якщо це порушуватимуть дотримання інтересів Європоля або відповідної держави-учасника.
Вказані правила не припиняють своєї дії і після звільнення відповідної особи із служби або після закінчення його службових повноважень або діяльності.
Передбачаються також гарантії у разі неприпустимої і невірної обробки даних. Держави несуть відповідальність за збиток, заподіяний особі в результаті помилкових в правовому або професійному відношенні зібраних або оброблених Європолем даних. Потерпілий може подати скаргу про відшкодування збитку в державі, де це відбулося.
Національні суди держав ЄС компетентні по спорах, що стосуються гарантій Європоля, з урахуванням відповідних положень Брюссельської конвенції по питаннях юрисдикції і примусового виконання судових рішень відносно цивільних і комерційних суперечок
1 2 3 4 5 6

Похожие работы