Защита прав интеллектуальной собственности в государствах Европейского Союза

співучасті особи в порушення, вона не займалася професійно виробництвом та розповсюдженням відповідних товарів та придбала їх виключно для особистих цілей. У Великобританії інструменти, що використовуються для виготовлення піратських копій, можуть знищуватися, тільки якщо особа, яка ними володіє, знала або мала підстави знати, що вони призначалися для таких цілей.

У ФРН обладнання, що використовується виключно або майже виключно для виробництва піратських копій об'єктів авторського права, може бути конфісковано та знищено лише, якщо вони є власністю пірата, у той час як відповідні норми не передбачені щодо об'єктів права промислової власності. У Нідерландах судами використовується практика, згідно з якою є можливим зобов'язати порушника видалити товари з порушеннями прав з ринку з покриттям порушником витрат на ці заходи виплатою компенсації покупцям2. Така практика не існує в законодавстві решти держав-членів.

Суттєвою є відмінність у застосуванні попередніх судових заборон.

У Великобританії відомою судовою практикою є застосування рішення в справі Антона Піллера3, згідно з яким є можливим за рішенням суду обшук та конфіскація доказів у приміщеннях гаданого порушника. Проте в інших країнах такий захід інколи вважається надто дорогим та складним.

Ефективним для застосування вважається рішення в справі компанії Doorstep4, шляхом якого можуть подаватися запити на одержання документів та предметів однак без права входити до приміщення.

Інший захід, відомий як рішення про заморожування (ст. 25 Закону про цивільний процес Великобританії) або рішення в справі компанії Mareva5, використовується для блокування банківських рахунків та інших активів відповідача, доки справа не буде ґрунтовно проаналізована судом.

Ефективні інструменти для отримання доказів передбачені також законодавством Франції (ст. ст

L-332-1, L-521-1, Ь-615-5таЬ-716-7 Кодексу інтелектуальної власності). Суб'єкт права при виявленні контрафактної продукції може подати вимогу про конфіскацію голові суду першої інстанції. Судове рішення може полягати у конфіскації шляхом описування або фактичної конфіскації товарів, що порушують права інтелектуальної власності. Такий же порядок передбачено і в Італії.

Обмеженими є юридичні можливості отримання доказів у ФРН. Вони стосуються лише отримання доказів шляхом заяв свідків, свідчень експертів та обшуку, проте не поширюються на документи чи аудит сторін. На відміну від інших держав-членів в Австрії, Данії та Швеції не передбачено порядок прийняття рішення про розслідування без заслуховування другої сторони.

Існують відмінності при застосуванні судами держав-членів тимчасових заходів.

У Нідерландах застосовується спрощена процедура kort geding (cm. 289 Закону про

цивільний процес)6, яка вважається певною мірою замінником звичайних процедур у випадках порушень прав інтелектуальної власності.

У Великобританії звичайним є застосування попередніх судових заборон, оскільки вирішальним чинником при ініціюванні справи у суді є здатність відповідача сплатити компенсацію, достатню для покриття втрат позивача, якщо рішення суду буде на його користь. У Німеччині застосування попередніх судових заборон є досить обмеженим. Вони виносяться головним чином у справах щодо торговельних марок у явних випадках контрафакції.

У Франції є можливим застосування рішення про тимчасові заходи після того, як буде розпочата процедура по суті, але це трапляється відносно рідко, оскільки, з одного боку, є можливим подати вимогу про описування або конфіскацію контрафактних товарів, з

1 2 3 4

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные