Защита прав интеллектуальной собственности в государствах Европейского Союза

другого боку, тимчасові заходи не дозволяють вимагати компенсації шкоди.

Щодо обчислення завданої шкоди, у державах-членах застосовуються три підходи: компенсація дійсних понесених втрат, вимога передачі прибутків, отриманих порушником, та сплата роялті, які були б нараховані, якби порушник запитав дозволу користування правом. У більшості країн позивач може вибирати між трьома видами або принаймні між першим та третім, без сумування або змішування різних видів обчислення.

Практичні особливості застосування кожного з цих видів обчислення є значно відмінними в державах-членах. Так, стосовно передачі прибутків у Німеччині підставою для вимоги є положення Цивільного кодексу про реституцію прибутків, несправедливо отриманих внаслідок "відхилень у діяльності"7. У Великобританії передача прибутків вважається не відшкодуванням шкоди, а "заходом відновлення справедливості".

У Португалії при порушенні авторського права при обчисленні відшкодування мають враховуватися доходи порушника. В Австрії завдана шкода від нелегітимного використання об'єктів авторського права може обчислюватися виходячи з розміру прибутків порушника незалежно від ступеня провини. У Фінляндії у випадку торговельних марок вимога про отримання прибутків порушника може бути виправдана навіть у разі незловмисного порушення. У країнах Бенілюксу передача прибутків порушника може бути лише в разі обтяжуючих обставин (зловмисності). У Франції сторона, яка зазнала шкоди, має право на отримання відшкодування не менше та не більше ніж дійсно зазнані втрати (ст. 1382 Цивільного кодексу).

До цього часу право на отримання інформації від відповідача щодо походження піратських товарів, шляхи збуту, участь третіх сторін було запроваджено у законодавстві лише в Німеччині у Законі про торговельні марки (ч

19 ) та у Законі про торговельні марки Бенілюксу (ч. 4 ст. 13).

Що стосується кримінальних санкцій помітні відмінності існують не тільки стосовно рівня передбачених національним законодавством покарань, але й щодо підходу до обчислення штрафів. Згідно із Угодою ТРІПС та національним законодавством держави-члени застосовують цивільно-правові засоби відшкодування та кримінальні санкції, що можуть передбачати ув'язнення.

Максимальні штрафи дорівнюють від кількох тисяч евро (Італія, Люксембург), близько 500 000 евро (Бельгія) або понад 750 000 евро (Франція, для юридичних осіб). У Великобританії закон не передбачає максимального розміру грошових санкцій. В деяких країнах максимум не встановлюється, оскільки розмір обчислюється в залежності від доходів порушника (скандинавські країни, Австрія та Німеччина).

Покарання ув'язненням сягає від декількох днів до 10 років (Греція та Великобританія).

Таким чином, як свідчать документи Єврокомісії8, у державах-членах існують значні відмінності у засобах забезпечення прав інтелектуальної власності.

Вказані спричинило у 1998-2004 pp. активні дії Євросоюзу з гармонізації законодавства держав-членів в сфері реалізації прав інтелектуальної власності та прийняття Директиви 2004/ 48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 29 квітня 2004 року про забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності, метою якої є наближення законодавств держав-членів для досягнення "гарантованого, високого, рівноцінного та однорідного рівня охорони інтелектуальної власності на Внутрішньому ринку9.

Суттєвими є положення Директиви про порядок надання доказів судовими органами однієї держави-члену іншої, забезпечення доказів перед поданням позову; запровадження права на отримання під час судового провадження інформації про походження та канали збуту піратських товарів. Директива містить норми щодо тимчасових та застережних заходів, а також з вилучення товарів,

1 2 3 4

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные