Законодательный процесс в Украине

законом або Постановою Верховної Ради України про порядок введення його в дію) на підпис Президенту України та опублікування.

За юридичними наслідками ця стадія є однією з найбільш вагомих та напружених і в зв’язку з цим звернемо увагу на наступне формулювання ст.  94 Конституції України “якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений”. У тому разі, коли Президент не погоджується із законопроектом, він має прав на вето. Практика показує, що глава держави подає вето з різних підстав: частіше всього у разі невідповідності норм законопроекту Конституції України; у разі невідповідності іншим нормативним актам, з якими даний законопроект регулює однорідну сферу суспільних відносин.

Аналіз світової законодавчої практики свідчить, що повернення главою держави закону до парламенту зустрічається в поодиноких випадках, в Україні – це часта практика. 10 відсотків прийнятих законів парламентом розглядаються повторно, а то й тричі.

Офіційне опублікування закону здійснюється Верховною Радою України не пізніше десяти днів після надходження до Верховної Ради підписаного Президентом України закону. У проекті Закону України “Про закони і законодавчу діяльність” підкреслюється, що не оприлюднення підписаного Президентом України закону не є перешкодою для його офіційного опублікування. Тобто фактично вперше йде відмежування понять “оприлюднення” (повідомлення у державних електронних засобах масової інформації (телебачення, радіомовлення) про підписання закону Президентом з викладом його змісту або основних положень) та опублікування.

У правовій науці висловлюється вірна точка зору щодо того, що опублікування закону юридичним наслідком має вступ його в силу, набрання ним чинності. Варто підкреслити, що вступ прийнятого акту в силу свідчить про початок офіційних дій юридичних норм, що містяться в цьому акті, мова вже не йде про дії законодавця, а лише про юридичний наслідок опублікування акту.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що кожна стадія законодавчого процесу характеризується комплексом різних за змістом правових та організаційних правотворчих відносин. Зміст кожної окремої стадії обумовлюється відповідною правотворчою діяльністю: з розробки та подання законодавчої ініціативи, наукової експертизи законопроектів, їх обговорення тощо. Сукупність стадій представляє собою регламентовану за допомогою процесуальних норм процедуру підготовки і видання (зміни, припинення чинності) правових норм

Таким чином, стадія законодавчого процесу – це певна організаційно правова форма діяльності правомочних суб’єктів, уповноважених брати участь у законодавчому процесі, і взаємовідносин між ними з відповідними до змісту цієї діяльності юридичними результатами.

Використана література

1. Конституція України

2. Постанова  вiд 11. 05. 1994  № 2/94-ВР Про Регламент Верховної Ради України.

3. Постанова  вiд 19. 10. 2000  № 2045-III Про проект Закону України про Регламент Верховної Ради України

4. Л. КРИВЕНКО. Воля народу, її трансформацiя у державну волю. (Теоретичнi i конституцiйнi питання державно-правової реформи), К. , 2003

5. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року

1 2 3 4

Похожие работы