Законодательство о банкротстве

керівництво підприємства. Але такий акт не звільняє його від обов'язку здати печатку та штампи підприємства в дозвільну систему обласних органів МВС України, так як постанова Кабінету Міністрів вимагає для відміни державної реєстрації банкрута довідку органів міліції про знищення печатки та штампів. На цьому етапі наступна робота ліквідатора по відміні державної реєстрації становиться практично нездійсненною і з площини законної переходить в площину особистих відносин ліквідатора та чиновника з відділу підприємницьких структур державного реєстратора за місцем реєстрації банкрута як суб'єкта підприємницької діяльності. Тобто, відміна державної реєстрації при відсутності довідки про знищення печаток та штампів залежить від "спритності" ліквідатора, його вміння домовлятися з чиновниками. На цьому етапі призупинена ліквідація десятків і сотень банкрутів у державних реєстраторів по всій Україні. Така реальність сьогодення.

Що стосується відшкодування боргів, ситуація також непроста. Ліквідатору необхідна інформація про рахунки банкрута та наявність/відсутність на них грошових коштів. Наприклад, ліквідатору з матеріалів судової справи стало відомо про рахунок банкрута, але власником інформації про стан рахунку є не фізична особа (відсутній директор), а сама юридична особа, права та обов'язки якого здійснюють його органи та в першу чергу керівник.

Враховуючи, що ліквідатор виконує функції з управління підприємством-банкрутом, він має право запитувати в банках інформацію про стан рахунку, тим більше, що з відкриттям ліквідаційної процедури така інформація перестає бути комерційною таємницею, тобто фінансовий стан банкрута втрачає статус конфіденційної інформації. Часто особа, ставши ліквідатором, офіційно вимагає від банку інформацію про стан поточного рахунку банкрута і на підтвердження права вимоги надає копію рішення господарського суду про своє призначення. Однак Банк відмовляє ліквідатору в наданні інформації на законних підставах. Пункт 18

13 розділу 18 Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» (затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492) вимагає від ліквідатора спочатку переоформити рахунок банкрута на себе, для чого необхідно надати відповідні документи і, нотаріально завірену картку з зразками його підпису та печатки. Тільки після цього ліквідатор стає власником, розпорядником рахунку банкрута і вправі вимагати від банку надання інформації, направляти платіжні доручення в випадку необхідності платежів та розрахунків по рахунку [8]. Але, як відомо, нотаріальні послуги (і банківські теж) платні і не всі ліквідатори переоформлюють рахунки банкрутів на себе. Ліквідатор не бажає нести не відновлювальні витрати і на цьому етапі ліквідаційна процедура призупиняється до з'ясування відносин між банком та ліквідатором. Без переоформлення карток на останнього банк в наступному не має права виконувати вимоги ліквідатора про закриття рахунку та видачу про це відповідної довідки. Остання також входить в перелік документів, без надання яких банкрут не знімається з державної реєстрації. В цій ситуації ліквідатор вимушений понести витрати і перемагає банк. Але, в практиці господарського суду Донецької області часто зустрічаються випадки, коли позов про банкрутство подають державні податкові інспекції і судді саме їх призначають ліквідатором, хоча по Закону ліквідатор - це фізична особа, яка організовує по рішенню суду ліквідаційну процедуру. Так, постановою від 25. 11. 02. по справі № 15335 Б про банкрутство ЧП «Ладо» ліквідатором призначена ДПІ Ворошиловського району м. Донецька.

Таке суміщення призвело до того, що начальник ДПІ на бланку інспекції, з посиланням на постанову

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Похожие работы