Законодательство в сфере социальной защиты

План

1. Поняття соціального забезпечення, соціального захисту, соціальної політики держави

2. Система не страхового соціального обслуговування. Соціальні послуги територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян

Використана література

1. Поняття соціального забезпечення, соціального захисту, соціальної політики держави

Потреба в соціальному забезпеченні з'явилася одночасно з виникненням людського суспільства. У будь-якому суспільстві незалежно від його економічного і політичного устрою завжди є люди, які в силу природних, не залежних від них причин, не можуть власними зусиллями здобувати джерело засобів свого існування До числа таких людей відносяться перш за все діти і люди похилого віку Перші «ще», а другі «вже» непрацездатні. Крім того, ряди непрацездатних може поповнити кожна людина, що втратив здатність працювати тимчасово або постійно у зв'язку з розладом здоров'я.

Соціальне забезпечення як певна форма життєзабезпечення людей має конкретні історичні типи, оскільки воно здійснюється в рамках тієї чи іншої суспільно-економічної формації.

Соціальне забезпечення як реально існуюче суспільне явище потребує науково обґрунтованої дефініції, цінність якої визначається тим, наскільки повно і точно в ній відображено його сутнісні ознаки. Іноді визначення того чи іншого поняття(дефініцію) дає сам законодавець і воно сприймається наукою і практикою як легальне поняття

У науковій і навчальній літературі поняття соціального забезпечення авторами формулюється по-різному, в залежності від того, які ознаки приймаються за базові, основні для даного явища.

До числа сутнісних ознак соціального забезпечення на сучасному етапі можна віднести: по-перше, державний характер встановлюються в суспільстві організаційно-правових способів розподілу сукупного суспільного продукту через систему соціального забезпечення, по-друге, законодавче закріплення переліку соціальних ризиків, визнаних державою в якості підстав для надання тих чи інших видів соціального забезпечення, по-третє, закріплення в нормах права або в договорах, санкціонованих державою, кола осіб, які підлягають забезпеченню, по-четверте, нормування державою соціального стандарту забезпечення, нижче якого воно не може бути, шляхом законодавчого закріплення видів забезпечення, його рівня і умов надання.

Деякі вчені виділяють і інші конститутивні ознаки соціального забезпечення. Так, Р. І. Іванова відносить до їх числа наступні: 1) об'єктивні підстави, що викликають потребу в особливому механізмі соціального захисту з підтримки (надання) певного рівня життєзабезпечення, 2) особливі фонди, джерела соціального забезпечення; 3) особливі способи створення цих фондів; 4) особливі способи надання засобів існування; 5) закріплення правил надання соціального забезпечення у соціальних, у тому числі правових, нормах.

Виділивши ознаки соціального забезпечення, здавалося б, зовсім нескладно дати його визначення. Проте однозначної поняття даного явища досі не вироблено. Це пояснюється тим, що соціальне забезпечення - явище багатоаспектне і будь-який даний йому визначення не може бути універсальним, бо воно не здатне в формі дефініції одночасно охопити всі сутнісні ознаки, позначивши в той же час і його основні функції.

Під соціальним забезпеченням розуміють: форму розподілу, що гарантує громадянам нормальний рівень життєвого і культурного стандарту понад винагороди за працю в старості, при втраті працездатності та годувальника; систему матеріального забезпечення та обслуговування громадян за віком, хвороби, інвалідності, безробіття, у зв'язку з втратою годувальника, виховання дітей

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Похожие работы