Западноевропейский костюм 18 в

і високим корсетом, спеціальні каркаси з китового вуса — фіжми — підтримували форму широченних суконь, які викінчувалися довгими шлейфами. Волосся жінки укла­дали у складну зачіску. Із традиційних звичаїв збереглися лише накладання на обличчя рум'ян і білил, підведення брів та очей. Нові види верхнього вбрання знаті — дорогі, шиті золотом зипуни, жупани, літники — передавалися у спад­щину і використовувались у святковому костюмі, доки не зношувались.

Прилучення вищих верств суспільства до західноєвропейських цін­ностей призводило до нівелювання націо­нальних. З іншого боку, різкі від­мінності умов життя населення великих міст і глибокої провінції сприяли збере­женню у побуті останньої патріархаль­них звичаїв і традицій. Водночас відбу­вався і неминучий взаємовплив культур різних верств суспільства, міста й села.

 

2. Історія походження західноєвропейського костюму 17-18 ст

Батьківщиною виникнення західноєвропейського костюму можна назвати Францію. Адже Франція являлась і досі являється матерю зародження та впровадження моди.

У першій половині XVII ст. у французькому костюмі підкреслювали природність пропор­цій, ліквідуючи підбивки та вертюгадени, замінивши жорсткий корсет еластичним. Зави­щена талія (була модною до 1645 року) та широке декольте надавали жіночому костю­му «воєнізованого» вигляду, тотожного мушкетерському силуету. Спідниця стає рівною, зборки переміщуються на боки та назад. Зникнення нашивних смуг та розрізів компен­сується ліпним оздобленням з шнурів, розеток, бантів; замість суцільно мереживних ко­мірців поширювались відлогі полотняні коміри з нешироким мереживом по краях; манже­ти носили і мереживні, і полотняні з мереживним оздобленням, див малюнок 1, таблиця 1.

Таблиця 1.

1. Жіночий народний костюм

Перша пол. XVII ст.

Розстібна приталена кофта з баскою, вузьким рукавом, вели­ким відкладним коміром та манжетами з полотна; довга спід­ниця на накрохмалених нижніх спідницях; фартушок; чере­вики; хустка.

 

 

2—3. Жіночі костюми. Перша пол. XVIІ ст.

Завищена талія; декольте з викотом плечей ззаду; рукава буфовані за рахунок перехвату стрічками, оздоблені розет­ками з позументу; широкі коміри та манжети прикрашені мереживом; короткі зачіски з прямим проділом та бічними буфами.

 

 

Силует костюма XVIII століть формувався під впливом класицизму: наслідуванням природи, але природа повинна бути в мистецтві прикрашеною та облагородженою, таким чином напрям моди був виключно вузького об­лягаючого одягу і у чоловіків, і у жінок. Кольорова гама була переважно яскравою, з кон­трастним поєднанням двох, трьох або чотирьох кольорів. Найширше використовувався жовтий колір (як геральдичний).

Чоловічий костюм - англійський суконний фрак (темних строгих тонів), який витісняє французький шовковий каптан. Як верхній одяг використовували редингот, який мав прямі поли і шалевий комір, колоти не змінили форму, у сорочках жабо і манжети стали вужчі.

Жіночий костюм - сукні дуже розширені в боках з вузьким ліфом, глибоким вирізом каре, густо обши­тим оборкою. Іноді спідниця нижньої сукні вкорочу­валася, а спідниця верхньої підбиралася навколо талії. Взуття - туфлі на високому підборі, виготов­лені з різних матеріалів (атласу, парчі і оксамиту)

3 розвитком торгівлі та текстильного ремісництва на всій території Європи поширювалися нові тканини — легкі тафта, камка, фуляр, важка парча, а з XVII ст. — майже невідомий доти у Європі оксамит.

У XIII ст. відбувся остаточний перехід від суцільнокроених рукавів до

1 2 3 4