Зарождение феминизма в украинской литературе на фоне западноевропейских традиций

“…що побіч до теперішніх Марусь, Ганусь і Катрусь можуть станути і жінки європейського характеру, не спеціально галицько-руського” [11, 22].

Поширення в українській літературі кін. ХІХ - поч. ХХ ст. феміністичних ідей, викликало неоднорідну реакцію з боку чоловічо-літературної еліти того часу. “Офіційне” ставлення було досить толерантним, а “жіночі проблеми” знайшли своє відображення у творах І. Франка (“Сойчине крило”, “Зів’яле листя”) та М. Павлика (“Ребенщукова Тетяна”). Проте приязнь, сприяння друкові, популяризація жіночих творів та ідей були відносними. Промовистим прикладом цього стали міркування, висловлені В. Стефаником у листі до Л. Бачинського з приводу активізації в Галичині жіночого руху та діяльності Н. Кобринської: “Я дуже скептично відношуся до образовання галицьких жінок … Кобринська, наприклад, є талановита, та образовання в неї нема. Stuart Mill, кілька книжок інших за еманципацію і з економії - то ціле джерело, з котрого черпає, - і є нудна” [12, 351].

У свою чергу І. Франко, друкуючи в Літературно-науковому віснику оповідання Н. Кобринської “Ідеї”, дозволяє собі редагування тих частин твору, де висловлено основні ідейно-феміністичні авторські настанови [13, 352].

Втім, про скептичне ставлення до жіночих студій в кін. ХІХ - поч. ХХ ст. зізнається і С. Єфремов, аналізуючи літературно-мистецьке життя того часу. Дослідник свідчить, що “градом пересудів, глузу­вання, наклепу стріли філістери змагання жінки до людських ідеалів…” і таких прикладів можна навести багато. Саме з цієї причини, як зауважує Соломія Павличко, “Леся Українка … не довіряє запевненням галицьких поступовців про співчуття до жіночого питання” [9, 75].

Така реакція зі сторони представників літературної еліти того часу є нічим іншим, як всього-навсього свідченням елементарного страху маскулінної культури перед “новими”, сильними жінками, які на повний голос почали говорити про свої проблеми, потреби та бажання. Пізніше ігнорування жіночої активності посилювалося, і вже на початку 20-х р. ХХ ст. усі жіночі питання і проблеми в нас були остаточно “вирішені”, аж до сьогодення.

І лише зараз (як не дивно, знову на межі тисячоліть), у кінці ХХ ст. , переосмислюючи та відтворюючи події літературно-мистецького життя кін. ХІХ - поч. ХХ ст. , можемо із впевненістю говорити про те, що однією із найколоритніших барв українського модернізму того часу був саме жіночий літературно-феміністичний дискурс, який у багатьох аспектах випереджав західноєвропейські феміністичні теорії.

Література

1. ЄФремов С. Історія українського письменства. - К. : Femina, 1995.

2. Агеєва В. Поетеса зламу століть. - К

: Либідь, 1999.

3. Юлина Н. С. Проблемы женщин: философские аспекты. (Феминистическая мысль в США) // Вопросы философии. - 1988. - № 5. - С. 137-144.

4. Бовуар С. Друга стать: У2-х т. - К. : Основи, 1994.

5. Кравченко У. Н. Кобринська (До 10-річчя з дня смерті Н. Кобринської) // Слово і час. - 1990. - № 3. - С. 21-27.

6. Кріль К. А. Неопублікована стаття ак. М. С. Возняка. // Українське літературознавство. - 1970. - Вип. 10, Львів. - С. 109-112.

7. Рудницька М. Українська дійсність і завдання жінки. // Рудницька М.

1 2 3 4 5

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные