Зарождение социологической мысли в Украине

Зародження соціологічної думки в Україні

 Слід зазначити, що після прийняття в 988 р. християнства на Русі з’являються зачатки соціально-політичної думки. Інтерес до філософії і соціально-політичної думки, до пізнання світу, бажання розкрити, пізнати процеси історичного розвитку, формування державності, усвідомити місце і роль людини в історичних процесах викликала християнська філософія. Однак функцію соціально-політичної думки в Київській Русі християнська філософія виконувала обмежено.

 Тільки починаючи з кінця 16 – початку 17 ст. визначається розвиток прогресивного руху, пов’язаного з соціально-економічним життям і визвольним рухом українського народу.

 Велику роль в поширенні філософських і соціально-політичних знань зіграли на той час Острожська і Київська школи, які виступали центрами освіти в Україні, де навчались не тільки покоління духовенства, але і представники всіх шарів суспільства України.

 Враховуючи тиск зі сторони Польщі, українські мислителі і діячі бралися розмірковувати над звільненням України від ополячення, збереження економіки і духовних надбань рідної землі. Над цими і іншими питаннями беруться розмірковувати такі непересічні особистості України як Петро Могила, Феофан Прокопович.

 В розвитку соціально-політичної думки в Україні велике значення зіграли праці Степана Климовського – філософа і гуманіста, письменника і просвітителя.

 Згодом перехід від феодально-кріпосницьких відносин до буржуазного суспільства в Західній Європі і в Росії породжували розроблення українськими просвітителями концепції природного права, по якій закладені природою в людині закони є тією основою, від якої повинні виростати закони суспільства.

 Серед просвітителів України того часу помітною фігурою виступає  Григорій Сковорода – гуманіст, поет і філософ. Шлях до ідеального суспільства Сковорода вбачав у вихованні через самоосвіту, на основі праці.

 Великою популярністю користувався Павло Снохацький (1766-1809) родом з Полтавщини, вихованець Київської академії, який вивчав питання державотворення.

 Просвітителі того часу зводили будівлю суспільного ідеалу на основі ідеї свободи, рівності і власності.

 Початок ХІХ ст. приносить в Україну ідеї Західної Європи – німецького ідеалізма Канта, Шеллінга. Популяризаторами цих напрямків виступали Данил Кавунник-Веланський, Андрій Дудорович та інші

 В 40-х роках ХІХ ст. в Україні вже чітко виділяються два основні напрямки в суспільно-політичній думці: ліберально-демократичний і революційно-демокритичний. Ідеологами ліберально-демократичного напрямку виступали: Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Володимир Антонович, Іван Франка та багато інших відомих українських діячів.

 Значний вклад у становленні на Україні соціологічної думки відіграло Кирило-Мефодіївське товариство, учасники якого активно обговорювали і розробляли питання пов’язані з державно-політичним устроєм держави. Головні учасники даного товариства: М. Костомаров, М. Гулак, І. Посяда, Т. Шевченко та інші.

 З середини ХІХ ст. починається бурхливий розвиток соціології, політичної соціології, який пов’язаний з іменами учених соціологів філософів Герберта Спенсера, Анрі Тюрге, Геогра Зіммеля та ін. Великий вклад в розвиток політичної соціології внесли вчені Росії і України: Д. Лавров, М. Данилевський, М. Ковалевський, П. Сорокана та ін.

Ідеологом ліберального руху в суспільно-політичному житті України виступає Михайло Драгоманов (1841-1895).   Він вважав, що завдання кожної людини, як і народу, в пізнанні себе і в прагненні йти до цивілізації разом з цивілізацією, тобто підхід Драгоманова полягав у необхідності пов’язати український національний рух та його програму з європейськими ліберально-демократичними

1 2 3 4

Похожие работы