Изменения в морфемной структуре слова

(полоти), кладільник (класти), топільник (топити).

Результатом перерозкладу є суфікс -ність у словах готов-ність (порівняйте: готовн-ість від готовний), жив-ність (порівняйте: живн-ість від живний).

Суфікс -ець на означення особи «розрісся» і дав мові такі суфікси: -енець, -івець, -лець та ін. : біж-енець, ополч-енець, іскр-івець, мартен-івець, жи-лець, скита-лець.

У зв'язку з процесом словотворчого перерозкладу похідної основи слова змінюється її структурна будова: відіменникові словотвірні типи змінюються у віддієслівні, відприкметникові — у відіменникові і т. п. (Ковалик, 1958: 8). Порівняйте, наприклад, пек-арн-я — «місце, де печуть», утворено від дієслова пекти, а не пекар; гуль-бищ-е — «місце, де гуляють», утворено від дієслова гуляти. У першому прикладі маємо новоутворений внаслідок перерозкладу

похідний суфікс -арн-, у другому бищ- (хоча можливе і пекар-н-я — «місце,

де працює пекар», і гульб-ище — «місце, де відбувається гульба»). Новоутворені суфікси при перерозкладі часто набувають іншого характеру, тобто якщо вони були не іменниковими, то після перерозкладу перетворюються в іменникові. Порівняйте наведені вище приклади.

Отже, явище перерозкладу трансформує морфемну структуру слова, внаслідок чого породжує кількісне збагачення, головним чином, суфіксальних морфем, сприяє живому формуванню і постійному становленню нових, продуктивних словотвірних типів.

3. Ускладнення

Ускладненням називається мовний процес, протилежний процесу                спрощення, в результаті якого слово простої, неподільної морфемної структури перетворюється у слово з подільною структурою; тобто одна морфема поділяється на дві

Явище це спостерігається, як правило, у словах іншомовного походження. В українську мову прийшли «чужі» лексичні одиниці, що не членуються на морфеми незалежно від їхньої морфологічної будови у рідній мові. Так, наприклад, слово трамвай в українській мові одноморфемне і стало базовим для похідних слів трамвайний, трамвайчик. В англійській мові, звідки запозичене, — складне (трем — «вагон», вей — «дорога»).

Разом з тим запозичене слово, адаптуючись на українському мовному грунті, вступає у різні семантико-структурні зв'язки і, таким чином, у подальшому воно може розпадатись на значущі частини відповідно до законів нашої мови (Горбачук, 1982: 35). Порівняйте, наприклад, давньогрецьке космос у зв'язку з появою Дериватів космічний, космодром, космонавт поділяється на дві морфеми косм­ос; грецьке анархія стало теж подільним анарх-у-а, оскільки появилися споріднені слова: анарх-іст, анарх-ізм, анарх-ічн-ий; французьке гравюра в українській мові тепер стало двоморфемним (грав-юр-а) під впливом утворених споріднених слів: грав-ер, грав-ірува-ти; грецьке слово хімія членується на морфеми (хім-у-а) під впливом споріднених слів хім-ік, хім-ізація та ін.

Основною причиною ускладнення основ запозичених слів є наявність у мові разом із запозиченим словом споріднених слів, які і вказують на структурно-словотвірні зв'язки між першими та другими.

Отже, ускладнення — це процес збільшення кількості морфем у відповідному слові.

І

4. Декореляція 

У морфемній будові слова можливі зміни, які не порушують зовнішньої І структури слова, тобто не змінюють їх звукового складу і кількості складу 1 морфем. Таке явище називається декореляцією.

Декореляція — це зміна характеру і значення морфем та їх співвідношень у слові при збереженні ним первісної кількості і порядку морфем.

Процес декореляції пов'язаний, в основному, зі зміною лексико-граматичних властивостей твірних у похідному слові. Так, наприклад,   змін зазнало похідне слово війна, яке, по суті, утворене від первісного іменника вог— «воїни», а в сучасній мові сприймається як утворення від

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные