Изменения в морфемной структуре слова

дієслова і воювати; слово лікар утворене від давнього іменника л "Ькь, л 'іка — «лікування, лікарство» (порівняйте: сучасне лік у цьому ж значенні), зараз співвідноситься з дієсловом лікувати; рідко вживане слово пастир — від колишнього іменника пасть — «пасовище», зараз співвідноситься з дієсловом пасти та ін. У наведених прикладах внаслідок декореляції відбулося перетворення відіменникових основ  і в основи віддієслівного типу.

Подібні зміни відображені і серед інших частин мови. Так, своєрідний процес декореляції маємо у прислівниках долом, слідом, низом, які виникли шляхом адвербіалізації іменників у формі орудного відмінка однини з закінченням -ом. У сучасній українській мові їх прийнято розглядати як суфіксальні похідні.

Декореляції частіше піддаються деривати, утворені за допомогою суфіксів.

Причиною декореляції є втрата мовою твірних слів, зафіксованих у похідних 1 словах лікар, пастир, війна та ін.

5. Морфемний аналіз слова

Морфемний аналіз слова спрямований на встановлення його морфемної структури. Встановити морфемну структуру слова означає:

а)       виділити мінімальні у звуковому відношенні носії значення;

б)       ідентифікувати їх, тобто визначити, кваліфікувати, встановити їх співвідношення.

Однак, щоб описати систему морфів та їх співвідношення у мові, виділити  класи однотипових у морфемному відношенні слів, необхідно виробити методику морфемного аналізу.

Це питання досить детально було розроблено в працях таких лінгвістів, як О. Пешковський, Г. Винокур, Г. Глісон, Д. Грінберг. У шкільній практиці морфемний аналіз називають розбором за будовою слова

Термін шкільної граматики досить прозорий за своєю семантикою, оскільки у процесі його здійснення розкривається внутрішня будова слова, організація у ньому значущих частин.

Головний принцип морфемного аналізу базується на здатності морфем повторюватися в інших словах. Саме цим полегшується завдання ідентифікації морфем (морфів) у процесі виділення значущих складових у будові слова.

Ідентифікація морфем (морфів) відбувається у двох напрямках: структур­ному (формальному) та семантичному. Обидва напрямки важливі і зумовлюють один одного. Так, у слові розкішний елемент роз- формально збігається з пре­фіксом роз- у словах на зразок розмова, розподіл та інших, однак насправді цей елемент не може бути кваліфікований як префікс, оскільки він є органічною частиною кореня. Уникнути помилок у таких випадках допомагає семантичний підхід до виділення сегментів: у слові розподіл префікс роз- має значення «рух у певному напрямку», якого немає і не може бути в елементі роз- у слові розкішний.

Ідентифікація морфем (морфів) відбувається шляхом зіставлення одно-структурних та спільнокореневих (споріднених) слів. При цьому слово вводиться у два ряди співвідносних одиниць: перший ряд — спільнокореневі (споріднені) слова; другий — одноафіксальні слова. Введення слова в перший ряд зіставлень спрямоване на ідентифікацію кореня як спільної частини споріднених слів. Наприклад:

на-пис-ати,

с-пис-ок,

пис-ати,

за-пис,

ви-пис-ати і т. д.

Підбір однокореневих слів має здійснюватися обов'язково на базі семантичної тотожності. У випадках, коли виникають будь-які сумніви щодо цього, необхідно звертатися до тлумачного "Словника української мови" (наприклад, слова граф, графа, графік, графин, графіка, графіт при формальній зовнішній тотожності елемента граф- не є однокореневими з семантичної точки зору).

Введення слова у другий ряд зіставлень спрямоване на ідентифікацію префіксів, суфіксів, конфіксів, постфіксів, тобто нефлективних афіксів. При доборі одноафіксальних слів важливо також дотримуватися семантичної тотожності афіксів, оскільки їм притаманна омонімія. Наприклад: для виявлення

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные