Изменения в морфемной структуре слова

у слові розкидати префікса роз- необхідно підібрати однопрефіксальні слова, що включають у свою структуру цей префікс з тим самим значенням — «рух у невизначеному напрямку»: розкидати, розвіяти, розпорошити іт. д. У словах розбити, розтрощити, рознести (вщент) і под. префікс має інше значення — «деструктивної (руйнівної) дії», внаслідок чого він є омонімом до префікса пер­шої групи слів.

Морфемний аналіз здійснюється у певному порядку. 1. Насамперед необхідно виділити закінчення. Для цього треба визначити: дане слово є змінним чи незмінним. Як відомо, поняття «змінне / незмінне» слово не завжди цілком збігається з поняттям «частина мови». Так, наприклад, іменник — це змінна частина мови, тобто включає в себе слова, що змінюються за відмінками та числами (відмінюються). Однак серед них є група слів, які не змінюються за вказаними параметрами. Це, переважно, запозичені слова: шимпанзе, кіно, шосе, кафе, сафарі і т. д. Отже, не достатньо визначити причетність слова до частини мови, необхідно встановити його належність до класу слів за ознакою «змінюваності або незмінюваності».

Флексія встановлюється у процесі зміни граматичної форми слова: день, дня, дню, день, днем, (у) дні. Треба пам'ятати, що, крім матеріально виражених, можуть бути ще матеріально невиражені, тобто нульові закінчення. Нульове закінчення може виступати лише у словах, які змінюються. При словозміні на місці нульової флексії обов'язково з'являється матеріально виражена флексія. Наприклад: стілО, але стол-а, стол-у, стол-ом і т. д

Слід зазначити, що термін «закінчення», на відміну від терміна «флексія», має досить прозору внутрішню форму і своєю семантикою підкреслює, що йдеться про морфему (морф), розташовану в кінці слова. Однак закінчення не завжди займає позицію абсолютного кінця слова. Воно може знаходитися перед постфіксом, що викликає певні труднощі при його виділенні: збира-ло-ся, як-а-небудь, котр-ий-сь та ін.

Після виявлення флексії потрібно визначити її граматичне значення, яке, як правило, є синтетичним, оскільки флексії — багатозначні морфеми. Так, наприклад, флексія іменників має значення роду, числа та відмінка; флексія дієслів — часу, числа (у минулому часі — роду), дієвідміни, особи і т. д.

2. Після відокремлення закінчення у слові залишається основа формо­
творення. Основа слова характеризується за такими параметрами:

а) подільна / неподільна;

б) вільна / зв'язана;

в) неперервана / перервана.

Якщо основа включає в себе граматичні суфікси, то треба вказати на наявність другої основи — основи словотворення.

3. Подальший морфемний аналіз може йти двома шляхами: від кореня до
афіксів (цей шлях називають «нанизуванням» морфем) або від афіксів до кореня
(«роздягання» кореня).

Корінь як головна значуща морфема у структурі слова знаходиться при введенні слова у перший ряд зіставлень, коли слово вводиться до одного ряду розбити, розтрощити, рознести (вщент) і под. префікс має інше значення — «деструктивної (руйнівної) дії», внаслідок чого він є омонімом до префікса пер­шої групи слів.

Морфемний аналіз здійснюється у певному порядку. 1. Насамперед необхідно виділити закінчення. Для цього треба визначити: дане слово є змінним чи незмінним. Як відомо, поняття «змінне / незмінне» слово не завжди цілком збігається з поняттям «частина мови». Так, наприклад, іменник — це змінна частина мови, тобто включає в себе слова, що змінюються за відмінками та числами (відмінюються). Однак серед них

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные