Оценка доказательств

ОЦІНКА ДОКАЗІВ

 Оцінка доказів – невід’ємна частина судового доказування. Цивільне процесуальне законодавство передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду наперед установленої сили. Оцінка доказів складається з визначенням судом достовірності і достатності доказів.

 Визначення достовірності доказів зводиться до перевірки якості джерела доказів, а також самого процесу формування доказів. Наприклад, даючи оцінку достовірності показання свідка, суд повинен перевірити, чи міг свідок правильно сприймати факти, чи має змогу цей свідок їх запам’ятати, а також чи правдиво він дає про них показання. При оцінці достовірності висновку експерта суд має перевірити компетентність експерта, а при оцінці письмових доказів – їх справжність.

 Після встановлення достовірності доказів суд визначає їх достатність, тобто вирішує питання про те, чи є можливість на підставі зібраних по конкретній справі доказів зробити певний висновок про наявність фактів, які належать до предмета доказування, про права та обов’язки сторін.

 Суб’єктами оцінки судових доказів є суд і особа, які беруть участь у справі. Залежно від суб’єкта доказової діяльності оцінка доказів може бути рекомендаційною і владною.

 Рекомендаційною є оцінка доказів, що дається особами, які беруть участь у справі. Рекомендаційний характер оцінки осіб, які беруть участь у справі, міститься, наприклад, у їх клопотанні про витребування певних доказів, у судових дебатах. Владною є оцінка доказів, яка дається судом. Владний характер такої оцінки випливає з її обов’язковості

 Оцінка доказів судом може бути попередньою, остаточною і контрольною. Попередню оцінку доказі здійснює суд ( суддя ) до виходу до нарадчої кімнати. Остаточна оцінка провадиться судом у нардчій кімнаті і є підставою для винесення рішення по справі. Контрольну оцінку доказів здійснюють вищестоящі суди при перевірці законності і обгрунтованості судових рішень.

 Визначення судом достовірності і достатності доказів становить сутність оцінки доказів у цивільній справі. Однак для правильного розуміння механізму оцінки доказів необхідно керуватися передбаченими законом положеннями оцінки доказів, закріпленими у ст. 62 ЦПК.

 Перш за все судова оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням суддів. Положення про оцінку доказів за внутрішнім переконанням є похідним з принципу здійснення правосуддя тільки судом, повноважень суду остаточно вирішувати питання про права та обов’язки сторін.

 Далі докази мають бути оцінені судом всебічно, у повному обсязі та об’єктивно. Положення про повноту оцінки доказів означає, що суд повинен вивчити і використати докази у повному обсязі, який є достатнім для правильних висновків суду по суті справи. Положення про всебічність і об’єктивність розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи означає, що суду необхідно взяти до уваги всі докази, які обгрунтовують як вимоги позивача, так і заперечення відповідача.

 Нарешті, при оцінці доказів суд повинен керуватися тим положенням, що ніякі докази не мають для суду наперед установленої сили. Це означає, що докази необхідно оцінювати за їх властивостями і жодному з доказів не надавати переваги порівняно з іншим. Вищестоящі суди не наділені правом вирішувати наперед

1 2 3 4 5 6

Похожие работы