Антон Чехов - выдающийся прозаик и драматург. Жизнь и творчество

А. Чехов — видатний російський прозаїк і драматург, який підняв на недосяжну висоту жанр оповідання-новели і сказав нове слово у драматургії.

Антон Павлович Чехов народився 17 січня 1860р. у м. Таганрог в сім’ї дрібного крамаря. Його батько, Павло Єгорович, захоплювався церковним співом, керував церковним хором, грав на скрипці. Його здібності передалися і його п’ятьом дітям: Олександр і Антон стали письменниками, Микола — художником, Марія — викладачем, Михайло — актором світового рівня.

Хоча його дружина була проти, Павло Чехов віддав синів до Царекостянтинівської школи, звідки дітей невдовзі прийшлося забрати, оскільки ніяких знань вони там не здобули.

У 1876 р. батько Чехова розорився і переїхав із сім’єю до Москви. Антон залишився в Таганрозі сам, оскільки потрібно було закінчити гімназію. Проте особливих здібностей Антон не виявляв і в гімназії, де восьмирічний курс пройшов за десять років, затримуючись в третьому і п’ятому класах на два роки. Але причиною цього була не бездарність. Він просто не мав часу навчатися. Хлопець був зайнятий в батьківській лавці і церковному хорі. Але не будь в житті Чехова церковного хору і співів — не було б його чудових оповідань “Художество”, “Архієрей”, “Студент”, “Святий вночі” з дивовижною красою простих віруючих душ, з блискучим знанням церковних служб, давньоруської мови. Та й втомливе сидіння в лавці батька не минуло для Чехова безслідно: воно дало йому, за словами Буніна, “раннє знання людей, зробило його дорослішим, оскільки лавка батька була клубом таганрозьких жителів, місцевих селян, афонських монахів”.

Важкі враження дитинства і юності найдуть пізніше відображення в оповіданнях Чехова про дітей. Згадати хоча б такі оповідання, як “Ванька”, “Спати хочеться”. Є в нього також своєрідна серія оповідань про вчителів — “Людина у футлярі”, “Аґрус”. В роки навчання в гімназії майбутній письменник багато читав, писав нариси для гумористичного гімназіального журналу, де він проявляв себе і як професійний критик, яскраво і образно розказуючи про прочитане і побачене.

Проте своє майбутнє Антон Павлович вирішив присвятити медицині. В 1879 р. , закінчивши гімназію, він отримав невелику стипендію і переїхав до сім’ї в Москву, де й поступив на медичний факультет московського університету

Проте грошей на життя не вистачало, і Чехов починає активно співпрацювати в журналах: пише невеликі оповідання і посилає їх в різні видання. В 1880 р. в журналі “Бабка” з’являються його перші публікації гумористичних оповідань, які швидко здобували популярність. Він публікує свої гуморески під різноманітними, смішними псевдонімами: Балдастов, Брат мого брата, Людина без селезінки, Антонсон, Антоша Чехонте.

Літературні заробітки Чехова часто є єдиними прибутками в сімї. Саме тому не всі написані Чеховим твори однаково рівнозначні в художньому відношенні. Він пише різні за жанром твори: починає з пародій, від яких переходить до гумористичних нарисів і сценок.

Друкують Чехова у різних виданнях. Але він надає перевагу журналу “Осколки”, де для нього був створений спеціальний розділ під назвою “Осколки московського життя”. Деякі його оповідання дістали схвальні відгуки, і серед них — “Анюта”, “Аптекарша”, “Муж”. За перші 5 років Чехов написав близько 400 таких оповідань, відтворивши у них людей різних професій і соціальних верств: акторів, лікарів, військових, купців, учителів, літераторів, священиків, чиновників та багато інших. Усі сторони життя ставали об’єктом художніх зацікавлень Чехова. Письменник висміював обивачів, тому комізм та іронія склали головну особливість його творчості.

У 1884 р. виходить перший збірник оповідань Антона Павловича Чехова, позитивно оцінений критикою, — “Казки Мельпомени”, в який ввійшли шість оповідань з життя людей театру.

1884 р. видався надзвичайно вдалим для Чехова. Закінчуючи університет, він вже створив такі чудові творів, як “Хірургія”, “Хамелеон”, “Жалобна книга”, “Смерть чиновника”, “Товстий и тонкий”. Всі вони виросли із невеликих історій, анекдотів, смішних сценок і по суті перетворилися в сатиричне викриття сучасної Чехову дійсності. Його оповідання-новели — це епічні твори, в яких ставляться великі морально-психологічні проблеми. Чехов у своїх творах — майстер художньої деталі.

1886 рік став переломним у творчості Чехова. Випустивши в світ книгу “Строкаті оповідання”, він немовби підбив підсумок зробленому, щоб перейти на новий, вищий щабель творчого розвитку.

1 2 3