Биохимический состав плазмы крови человека. Белки плазмы крови и их клинико-биохимическая характеристика. Значение электрофоретических исследований белков сыворотки в клинике

У деяких патологічних станах можуть спостерігатися гіперпротеїнемії, зумовлені різким збільшенням концентрації у-глобулінів (інфекційне або токсичне подразнення ретикулоендотеліальної системи).

Гіперпротеїнемія спостерігається також при мієломній хворобі. У сироватці крові таких хворих з'являються пато­логічні білки, яких немає в нормі, що прийнято називати парапротеїнемією. У багатьох випадках мієломної хворо­би патологічні білки плазми долають нирковий бар'єр і з'яв­ляються в сечі. Такі білки в сечі називають «білковими тілами Бенс-Джонса». Явище парапротеїнемії можна спосте­рігати і при макроглобулінемії Вальденстрема. Помірна гіперпротеїнемія іноді зустрічається в стадії одужання від гепатитів, при значних опіках, перегріванні.

У нормі альбуміно-глобулінове співвідношення (коефі­цієнт А/Г) становить 1,2—2,0.

Значення цього показника знижується при хронічних дифузних ураженнях печінки, інфекційних захворюваннях, гарячці, пневмонії, плевритах, туберкульозі, ендокардиті, злоякісних процесах, плазмоцитомі, амілоїдозі.

Збільшення всіх фракцій може спостерігатися при гіпогідратації або зневодненні, зменшення всіх фракцій – при масивній втраті білка через кишечник (наприклад, при гастроентеропатіях).

Зміни α-глобулінів. Збільшення вмісту α1-глобулінів (ре­акція гострої фази) спостерігається при гострих, підгострих запальних процесах інфекційного і алергічного походження; після рентгенівського опромінення; при термічних опіках; хворобах, пов'язаних із залученням до патологічного процесу сполучної тканини; ураженні печінки та всіх видах тканин­ного розпаду або клітинної проліферації.

Зменшення вмісту α1-глобулінів спостерігається при де­фіциті агантитрипсину, гіпо- α1-ліпопротеїдемії; у несвіжих пробах сироватки.

Зміни α2-глобулинів. Збільшення рівня а2-глобулінів спо­стерігається при всіх видах гострих запальних процесів, особливо з вираженим ексудативним та гнійним характером (пневмонії, емпієма плеври; інші види гнійних процесів); ба­гатьох підгострих і хронічних запальних захворюваннях; злоякісних пухлинах; у період відновлення після термічних опіків; гемолізі in vitro; іноді при наявності М-білків (моноклональні гамма-патії); при захворюваннях, пов'язаних із залученням до патологічного процесу системи сполучної тка­нини (група колагенозів і автоімунних захворювань); нефротичному синдромі (пов'язаному з гіпоальбумінемією); карциномі після переломів кісток; лімфогранулематозі; кісті підшлункової залози; плазмоцитомі; після рентгенівського опромінення.

Зменшення вмісту ос2-глобулінів спостерігається при цук­ровому діабеті, панкреатиті (іноді), відносно рідко при гіпопротеїнемії, природженій жовтяниці механічного походжен­ня в новонароджених, токсичних гепатитах.

Зміни β-глобулінів. Збільшення вмісту β-глобулінів спо­стерігається при анальбумінемії, гепатооваріальному синд­ромі; інфекційному гепатиті (рання стадія); гострій жиро­вій атрофії печінки; обтураційній жовтяниці; ліпідозах; кісті підшлункової залози; бета-плазмоцитомі; гострому і хро­нічному пієлонефриті первинних і вторинних гіперліпопротеїнеміях; моноклональних гаммапатіях.

Зменшення вмісту β-глобулінів спостерігається при гіпо-ß-ліпопротеїдемії.

Зміни γ-глобулінів. Збільшення вмісту γ-глобулінів спо­стерігається частіше, ніж зменшення, і трапляється при хронічних інфекціях та на пізніх стадіях гострих інфекцій. Зростання кількості γ-глобулінів спостерігається при колагенозах (дисемінований вовчий лишай, вузликовий періартеріїт, дерматоміозит, склеродермія); при мієломній хворо­бі; макроглобулінемії; амілоїдозі; анальбумінемії; гострому дифузному гломерулонефриті; гепатооваріальному синдро­мі; кріоглобулінемії; аліментарній диспепсії, пов'язаній із вживанням борошняних страв (у дитячому віці); злоякіс­них пухлинах; хронічній нестачі вітаміну С; після тромбо­зу коронарних артерій. Стійка гіпергамма-глобулінемія спо­стерігається у хворих на компенсований цироз вірусної та алкогольної етіології. Збільшення рівня γ-глобулінів вияв­лене при гепатитах; механічній жовтяниці; хронічному лімфолейкозі; ендотеліомах, остеосаркомах.

Зменшення вмісту γ-глобулінів буває первинним і вто­ринним

Розрізняють три основні види первинних гіпогамма-глобулінемій: фізіологічну (у дітей віком 3—5 міс. ), при­роджені гіпо- й агамма-глобулінемії. Причинами вторинних гіпогамма-глобуліяемій можуть бути численні захворюван­ня і стани, що призводять до виснаження імунної системи (синдром нестачі імуноглобулінів, синдром нестачі антитіл тощо). Зменшення вмісту γ-глобулінів спостерігається при значних метастазах у кістки; нефротичному синдромі; плазмоцитомі (альфа-, бета-, М-типи); отруєннях бензолом й іпритом.

При наявності на електрофореграмах піків М-білків у фракціях γ-, ß - чи а2-глобулінів необхідно застосовувати імуноелектрофорез для уточнення характеру гамма-патій.

Паралельні зміни в усіх фракціях. Збільшення вмісту всіх білкових фракцій може спостерігатися при дегідрата­ції або застої крові під час венепункції.

Зменшення вмісту спостерігається при надмірній гідратації, у тяжких випадках аліментарної білкової недостатності й порушенні всмоктування, якщо вони не супроводжені інфекційними захворюваннями, а також при дослідженні крові, яка вільно капала з розслабленої руки.

У діагностиці захворювань велике значення має комплексна оцінка змін усіх фракцій білків. Тому виділяють кілька типів протеїнограм.

Типи протеїнограм

  1. Гострий запальний процес. Характеризується вираже­ним зменшенням вмісту альбумінів та зростанням фракцій α- і β-глобулінів. На пізніших стадіях звичайно помітне збільшення рівня γ-глобулінів. Цей тип протеїнограм харак­терний для початкових стадій пневмонії, гострих поліарт­ритів, ексудативного туберкульозу легень, гострих інфек­ційних захворювань, сепсису, широкого інфаркту міокарда на початку хвороби.
  2. Підгостре, хронічне запалення. Відрізняється помірним зменшенням фракції альбумінів і вираженим збільшенням вмісту α2- та γ-глобулінів. Цей тип протеїнограм характерний для пізньої стадії пневмоній, хронічного туберкульозу легень, хронічного ендокардиту, холециститу, циститу й пієліту.
  3. Нефротичний симптомокомплекс. При цьому типі трапляється значне зменшення вмісту альбумінів, підвищення α2- і β-глобулінів при помірному зниженні рівня γ-глобулі­нів. Цей тип протеїнограм характерний для генуїнного або ліпоїдного нефрозу, амілоїдного нефрозу, нефритів, нефро­склерозу, токсикозів, вагітності, термінальних стадій тубер­кульозу легень, кахексій та ряду інших захворювань.
  4. Злоякісні новоутворення. Цей тип характеризується різким зниженням вмісту альбумінів при значному збільшенні всіх глобулінових фракцій. Інколи рівень γ-фракцій буває незміненим. Найбільш значний рівень спостерігаєть­ся в β-глобулінів. Цей тип протеїнограм виявляється при метастазуючих новоутвореннях із різною локалізацією пер­винної пухлини.
1 2

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные