Цель и задачи работы по формированию речи и изучение языка как предмета в специальной школе
В процесі вивчення мови вчитель вирішує такі завдання:
- закріплення практично засвоєних учнями граматичних закономірностей на уроках розвитку мовлення;
- оволодіння базовими поняттями та операціями мови.
Початковий період навчання мови у спеціальній школі є особливо значущим. Саме тут закладається фундамент усього подальшого навчання, формується його успішність або неблагополуччя, які напряму залежать від двох факторів: від того, як учні зрозуміють та засвоять базові поняття предмета (в українській мові це «слово», «речення», комплекси понять «частини мови», «склад слова» та ін. ), а також від того, як вони оволодіють основними операціями з одиницями навчального матеріалу, зокрема умінням ставити запитання до слів, змінювати форму слів, розрізняти частини мови, підбирати споріднені слова, утворювати слова за допомогою афіксів, знаходити та впізнавати орфограми.
Далі, в середній ланці навчання розширюються та поглиблюються знання про основні одиниці мови, які отримані на початковому етапі, а також удосконалюються мовні вміння.
- ознайомлення дітей з будовою та складом української мови; засвоєння елементарних теоретичних відомостей з фонетики, морфології, синтаксису, орфографії, графіки та пунктуації, що готує учнів до вивчення систематичного курсу української мови в середній школі;
- удосконалення мовлення на базі вивчення мови як предмета, а також збагачення мовної практики дітей, розвиток умінь свідомо використовувати знання з фонетики, граматики, правопису.
Для оволодіння теоретичним мовним матеріалом створюються практичні передумови у вигляді занять по подоланню прогалин у фонетичній, лексичній та граматичній сторін мовлення. Лише після того, як учні практично засвоять ту чи іншу мовленнєву форму і ті відношення, які виражаються завдяки ній, можливо перейти до відповідних висновків та узагальнень».
Під час вивчення елементарного курсу граматики у дітей виробляється свідоме ставлення до мовних фактів та явищ. У процесі виконання вправ з граматики і правопису діти вчаться спостерігати та аналізувати звуки, слова, речення, тексти, порівнювати форми мови, що сприяє розвитку їхніх інтелектуальних здібностей.
Набуті знання з граматики позитивно впливають на лексичний склад мовлення учнів, сприяють уточненню та розширенню значень вже знайомих слів. Свідоме оволодіння морфемним та словотворчим аналізом та синтезом веде до розширення словника дитини, сприяє формуванню точності мовлення.
Різний підхід до аналізу слів (звуковий, складовий, Морфологічний, лексико-граматичний) вчить дітей звертати увагу на різні сторони (аспекти) мовлення (фонетичний, лексичний, граматичний), що є важливим для розвитку мовлення учнів.
Особливого значення для практичного оволодіння мовою набуває робота над словосполученням та реченням. Граматичний розбір, вивчення будови речення, зв'язків між словами в реченні спрямовані на удосконалення синтаксичної сторони мовлення дітей. Аналіз граматичних форм розвиває чуття мови, створює передумови до оволодіння різними типами висловлювань, робить мовлення більш виразним, точним.
Великого значення набуває вивчення фонетики та граматики для оволодінні нормами писемного мовлення, яке базується на фонетичному та морфологічному принципах.
Якісне удосконалення мовленнєвого досвіду дітей у процесі вивчення мови як предмета є провідним напрямком у цій роботі.
На уроках граматики важливо навчити дітей способам виконання різних видів вправ. Завдяки виконанню різних вправ у дітей виробляється послідовність дій та операцій у мовленнєвому аналізі та синтезі, формуються певні навички, тобто поступово здійснюється розвиваюча роль вивчення мови.
Виховання уміння працювати з підручником, таблицями, довідниковим матеріалом з української мови - досить важливий напрямок роботи на уроках рідної мови. Такі уміння та навички набуваються дітьми під час роботи з підручником на уроці, під час виконання домашніх завдань
Розвиток пізнавальних процесів, психічних функцій та формування інтелектуальних умінь є важливою умовою досягнення мети навчання рідної мови, а також провідним напрямком навчального процесу в спеціальній школі. За словами Л. С. Виготського, «. . . до початку навчання писемного мовлення всі основні психічні функції, які лежать в її основі, не закінчили і навіть ще не почали справжнього процесу свого розвитку; навчання спирається на незрілі психічні процеси, які тільки що починають перший та основний цикли свого розвитку» (Л. С. Виготський. Психологія. - С. 425). До того ж слід додати і відсутність у дітей цього віку усвідомлених довільних інтелектуальних умінь. Комплекс названих проблем і є основною трудністю вчителя початкових класів, його основною турботою.
Вікова незрілість психічних функцій та інтелектуальних умінь особливо відчутна під час вивчення рідної мови, оскільки вона, як ніякий інший навчальний предмет потребує чіткої взаємодії зорового, слухового та рухового аналізаторів, абстрагування від знайомого та зрозумілого змісту слова, висловлювання та розглядання їх у незвичайному граматичному ракурсі, спирається на аналіз та синтез, класифікацію та узагальнення. Правильно організоване вивчення мовного матеріалу «викликає до життя розвиток усіх тих функцій, які у дитини ще не дозріли», та здатне ефективно відновлювати дефіцит психічних функцій та інтелектуальних операцій, відповідаючи тим самим корекційно-розвиваючим потребам дітей із ТПМ.
Визначені завдання роботи з навчання мови як предмета не лише тісно пов'язані із завданнями формування мовлення як засобу спілкування та знаряддя мислення, а й виступають їх продовженням. Обидві групи завдань являють собою єдність. Якщо на ранніх етапах спеціального навчання пріоритет належить завданням першої групи, то в подальшому всі завдання вирішуються у взаємозв'язку, в єдиному руслі роботи з розвитку мовлення.